23 серпня у Тверській області в Росії розбився літак, на борту якого перебував ватажок російської терористичної організації «Ваґнера» Євґєній Пріґожин. Російський так званий слідчий комітет повідомив, що генетичні дослідження підтвердили загибель Пріґожина. Усі десятеро загиблих на борту ідентифіковані. У списку пасажирів були й інші члени керівництва групи найманців-терористів, зокрема російський неонацист Дмітрій Уткін із позивним «Ваґнер». Офіційної інформації про причини падіння літака досі немає. Інформація про загибель Пріґожина породила чимало міфів, теорій змов та домислів. То ж чи мертвий насправді, чи все ж живий російський олігарх, терорист, колишній кухар путіна та його лакей, слуга? Чи все ж кремлівський диктатор, злякавшись, не витримавши ганьби, сорому й приниження через невдалу спробу заколоту ваґнерівців у липні, все ж вирішив поквитатися із Пріґожиним та остаточно його позбутися?
У вівторок речниця Білого дому Карін Жан-П'єр, коментуючи смерть Пріґожина, заявила, що «усім відомо, що Кремль має довгу історію вбивств політичних опонентів, і добре зрозуміло, що тут сталося». На запитання під час прес-брифінгу, чи віддав путін наказ про вбивство Пріґожина, речниця відповіла, що «це є тим, чим і видається», додавши, що смерть організатора маршу на Москву була прогнозованою і передбачуваною.
«Ми всі знаємо, що Кремль має довгу історію вбивств своїх опонентів. Усе це сталося через дисфункції всередині Росії. Російський ватажок, сам холоднокровний вбивця, був настільки розчарований тим, як російська влада вела неспровоковану війну в Україні, що (...) він вказав на недоцільність цієї війни і рушив на Москву, перш ніж укласти угоду з путіним. А через два місяці його вбили. Отже, ви знаєте, дуже зрозуміло, що тут сталося», — сказала Жан-П’єр.
Ще раніше багато американських чиновників зазначали, що смерть олігарха не була несподіванкою. І глава ЦРУ Білл Бернс, і сам президент США Джо Байден однозначно припускали, що Пріґожин стане жертвою помсти путіна за липневий бунт.
Заступник директора Інституту міжнародних відносин та публічної політики Університету Яна Кохановського у Кєльцях доктор Вітольд Сокала в розмові із Маґдаленою Злотніцькою в етері Польського радіо 24 не виключив, що це могла бути інсценована смерть:
«Історія, не тільки російська, знає такі випадки. Не можна виключати такого сценарію. Не змінює цього й заява російської влади. Бо коли російські інституції щось кажуть, це означає, що вони тільки кажуть, але не означає, що так є насправді. Це нам відомо. Не збільшує ймовірність цього сценарію і те, що американці надіслали сигнал, як це сформулювала речниця Білого дому, що вони все більш переконані, що Пріґожин мертвий. Якби це була оперативна гра американців, що служить для прикриття, фабрикації смерті Пріґожина, то також така заява небагато змінює. Однак цей сценарій малоймовірний. Не можна його цілковито виключати. Я кажу це, аби ми не дивувалися, якщо Пріґожин колись раптом знайдеться. Але це один зі 100 відсотків. Найімовірніше, однак, шеф групи "Ваґнера" мертвий, і за його смертю стоїть владімір путін. Хоча в Росії з’являться конкуруючі версії про відповідальність української розвідки чи французів, мовляв Пріґожин нашкодив їхнім інтересам в Африці, але вони мають на меті сіяти інформаційний хаос».
Експерт звернув увагу на дату інциденту із літаком Пріґожина:
«Рівно через два місяці після невдалого і гротескного перевороту, що свідчить про помсту владіміра путіна. Він мусив чекати аж два місяці, а це означає, що був дуже слабким протягом цього періоду. Путіну потрібен був час, щоб пацифікувати основу цього заколоту. Ймовірно, він визначив людей Пріґожина у владній еліті. Дехто міг отримати пропозицію, від якої "неможливо відмовитися", інші зникли або вони настільки слабкі та незагрозливі, що можна було нарешті поквитатися, показати російським елітам та суспільству силу. Смерть Пріґожина має відлякувальний ефект. Це сигнал, що кожен, хто підніме руку на владу владіміра путіна, буде раніше чи пізніше покараний. Це тимчасово зміцнює позиції путіна завдяки страху, але остаточно, на мою думку, буде послаблювати їх. Деякі з потенційних суперників путіна будуть налякані, але інші підуть глибше в підпілля, і наступний переворот проти путіна буде ліпше підготовлений».
Директор Інституту міжнародних відносин та публічної політики Університету Яна Кохановського у Кєльцях доктор Вітольд Сокала в етері Польського радіо 24 також відповів на запитання ведучої Маґдалени Злотніцької про майбутнє групи Ваґнера після смерті Пріґожина — чи поділиться вона на менші угруповання та чи отримає нового ватажка:
«Тут можливі дуже різні варіанти. Я з повною покорою вважаю, що сьогодні не потрібно робити тут жодних висновків, а лиш спостерігати. Напевно, можемо говорити про визначені інтереси гравців. В інтересах Росії та групи, яка править Росією, є підтримка зовнішньої імперії, яку створив під парасолею Кремля Євґєній Пріґожин за підтримки Дмітрія Уткіна, тобто саме "Ваґнера", який також найімовірніше з ним загинув. Імперії на Близькому Сході — в Сирії, Лівії, в Субсахарській Африці — Центральнофариканській Республіці, Малі та декількох інших місцях, де реалізовувалися зовнішні інтереси Росії під приватним прапором, і Росія не мусила брати за них політичну відповідальність. Імперії, яка дозволяла здійснювати насильство в інтересах Кремля, а також дозволяла контролювати величезні економічні ресурси, зокрема копальні цінної сировини. Росія зацікавлена зберегти контроль над цим. В інтересах лідерів згаданих країн є підтримка збройної сили, яка співпрацює з ними. Але це не буде так просто. По-перше, всередині групи "Ваґнера" відбудеться розкол, і частина її людей не хотітиме підпорядковуватися Росії попри тиск і спробує діяти самостійно. Ймовірно, американська, французька, британська, а також частково, мабуть, китайська розвідка, бо не забуваймо, що китайці не завжди грають лояльно щодо Москви, здійснять спробу підтримки цих ваґнерівців, аби перетягнути їх на свій бік, аби отримати частину інтересів та контактів. Не буде легко новим людям, призначеним Кремлем, які ввійдуть до групи "Ваґнера", зберегти те, що мав Пріґожин як власний ресурс, тобто особисті контакти, особисту довіру, приватні номери телефонів до багатьох впливових людей в цих країнах. Їм доведеться знову розвивати особисті зв’язки і довіру, які Пріґожин будував багато років. Напевно стратегічно це послаблює інтереси Росії. Російська військова розвідка буде намагатися прийняти якнайбільшу частину цього, але іншу частину цих закордонних активів Росія втратить. Це також показує розпач та слабкість путіна. Бо заради помсти та надсилання сигналу своїм противникам, що він однак в змозі розправитися з тими, хто йому плюнув в обличчя, він усе ж пішов на очевидну втрату частини іноземних активів. У цьому значенні він вибрав менше зло».
Доктор Вітольд Сокала з Університету Яна Кохановського у Кєльцях теж не виключив, що наступною жертвою путіна після Пріґожина може стати ще один його «вірний» слуга і підданий Рамзан Кадиров:
«Чесно кажучи, я би не здивувався. Адже це симетрична історія. Рамзан Кадиров — це раніше вірний слуга путіна. Путінський режим виніс на верхівку Кадирова у межах пацифікації Чечені, а насправді допоміг йому перетворити нещасну Чечню у його окреме князівство. За це Кадиров платив величезною відданістю. Але це трохи нагадує історію Пріґожина. Путін, нервово розглядаючись довкола, безсумнівно додав два до двох, подумав, що якщо бунт зміг підняти Пріґожин, якого він теж виростив на власних грудях, то з Кадировим історія може бути подібною. Історія відносин, випадків заколотів та нелояльності між гірськими, кавказькими родами та росіянами, котрі їх завойовували, є довгою. Сценарії, за яких хтось вірно служив Росії до певного моменту раптом бунтує та зі зброєю виступає проти росіян, траплялися, і путін про це безсумнівно знає, або ж хтось із його оточення про це підкаже. А тому Кадиров тепер дуже старатиметься, бо царська милість може швидко обернутися проти нього. При цьому водночас він напевно вигадуватиме щось, щою випередити цей удар і зіграти у свою гру. Дуже ймовірно, що нас чекає мальовниче зіткнення, з якого жодна зі сторін не вийде переможницею. Але завдяки різниці потенціалу путін, звісно, розчавить Кадирова, хоча теж на цьому багато втратить. Я тримаю кулаки за такий сценарій».
Також експерт з безпеки доктор Вітольд Сокала відповів на запитання веудчої Польського радіо 24 про те, чи скасує Росія осінні навчання «Запад-2023»:
«На мою думку, скасує. Можливо, проведе у якомусь дуже невеликому форматі, аби пограти м’язами перед внутрішнім споживачем. Одночасно від 1 вересня готуються теж навчання у Білорусі, що теж цікаво — чи, як, у якому форматі та чи за участі росіян і так далі. Пропаганда своє зробить. У сьогоднішніх умовах можна показати ряди дерев’яних макетів, дістати старі знімки, витягнути декілька взводів, аби вони побігали десь там, а також зняти все це, аби на камері гарно виглядало. Не буду загадувати, чи Росія офіційно скасує, чи не скасує ці навчання. Напевно, росіяни зараз самі завзято щось вигадують. Але 100-відсотково Росія не зможе провести такі ж навчання, як це вона робила у мирні часи. Бо немає чим. Кожен солдат, чи кожен танк, навіть старий на фронті сьогодні — на вагу золота. Адже ситуація на фронті в Україні поволі, може не надто вражаюче, але все ж виходить з-під контролю росіян. Український наступ йде повільніше, ніж багатьом з нас би хотілося, але все ж просувається. І ніщо не свідчить про те, аби росіяни мали оперативні можливості, аби переломити хід цієї війни».
PR24/Т.А.