Літні місяці цього року в інформаційному плані відрізнялися від попереднього періоду повномасштабного вторгнення Росії в Україну великою кількістю думок в західній пресі щодо невдач України на полі бою. Побоювання щодо провалу українського контрнаступу, що розміщалися на сторінках європейських та американських видань, збіглися з аналогічними вигадками російської пропаганди.
Керівниця «Групи аналізу гібридних впливів» Маріанна Присяжнюк зазначила, що просування ідеї припинення війни на умовах Москви, з фіксацією за Росією захоплених нею українських територій, набуває настирливого характеру. Але насправді, за своєю суттю — це метод росіян зі загарбання територій, який мало чим відрізнявся від того, що Москва застосовувала в минулому столітті, ще за часів Радянського Союзу та його протистояння цивілізованому Заходу:
— Насправді нічого не змінилося. Додався лише інтернет та штучний інтелект, додаються нові інструменти розповсюдження інформації. Але засоби створення цієї інформації залишаються такими ж, як і 100 років тому. Росіяни не грають за правилами. Коли ми говоримо, що можливі якісь переговори, це саме по собі передбачає, що ми до чогось домовляємося, що є речі, які ми розуміємо однаково, що люди сідають за стіл переговорів та демонструють свою готовність до діалогу. Але з Росією ніколи такого не буде. Росія користується квазілогікою, коли бачить таку готовність. Це прояв слабкості у Росії. Тому Росія розуміє лише силу.
Своєю чергою, заступник директора «Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння» Михайло Самусь зазначив, що російська брехня, провокації та спотворення фактів на догоду Кремлю дедалі частіше просякають на сторінки західних видань. Він пояснив це послабленням відсічі, яку давали західні суспільства російській токсичній пропаганді в попередній період війни Росії проти України, яка точиться від 2014 року:
— Був період 2017-18-19 років, коли антидезінформаційні заходи в Європі були досить ефективними і все це відбувалося на досить високому рівні. Зараз цей рівень падає, і це призводить до того, що Росія знову перехоплює ініціативу. В Україні із цим легше. В нас немає сприйняття суспільством російської пропаганди. Хоча російські провокації щодо того, що в нас нічого не виходить, що від нас щось приховують, що в нас страшні втрати і поширене дезертирство все ж потрапляють до нас із західного інформаційного середовища. Причина цього в тому, що експертиза з України та Росії на Заході зараз перебуває на дуже низькому рівні. Те покоління, яке вивчало Радянський Союз під час Холодної війни, вже відійшло. А далі був тривалий період, коли у західних університетах та західних медіа пострадянським простором не дуже цікавилися. Навіть в західних спецслужбах російські відділи втратили свою значущість. Тому зараз, коли західні журналісти спілкуються з нами, вони часто не мають розуміння того, що відбувається між Росією та Україною. І росіяни, розуміючи, що ми читаємо західну пресу, просувають через неї свої інтереси. А це автоматично означає канал комунікації з українцями. За допомогою західної преси росіяни це часто й роблять.
Протидія впливу російських пропагандистів на Заході підривається завдяки грі росіян на слабкостях західних суспільств і політиків, упевнений Михайло Самусь. Однією з таких слабкостей він вважає тенденцію до спрощеного сприйняття світу, що швидко змінюється та процесів, які в ньому відбуваються:
— Спрощення — один з методів пропаганди. Іноді нам кажуть: ви ж там однакові люди, ви ж слов'яни, що ви там не поділили? Такий підхід часто падає на родючий ґрунт. Ці конструкції можна використовувати тому, що люди банально не заглиблювалися в конфлікт між українцями та росіянами. Для них ми дуже схожі, і вони не розуміють контексту конфлікту, чому Росія пішла проти нас війною і чому ми опираємося агресії, коли можна було все спокійно вирішити. В країнах Заходу людей, які споживають так званий інформаційний фаст-фуд, часто просто використовують. На жаль, сучасні політики, які самі часто є продуктами медійної індустрії, також хочуть говорити простими конструкціями. Вони не хочуть навантажувати своїх виборців якимись складними темами. Вони хочуть простих рішень.
Ще одним фактором, який сприяє небезпечній і помилковій опінії світової спільноти щодо агресивної Росії, стають економічні інтереси великого капіталу. Олігархи на Заході та в інших державах прагнуть будь-що зберегти застарілу міжнародну систему розподілу праці, впевнений Михайло Самусь:
— Насправді всі ці ініціативи — це вираження інтересів усіх цих країн, у тому числі й європейського олігархату, який дуже і дуже непогано жив останні 40-50 років спочатку з Радянським Союзом, качаючи звідти газ, а потім з Росією. вони мали з нею досить гарний профіт. Їм було б дуже цікаво залишити ту саму економічну модель, яку вони мала останні 30 років. А Україна їм зовсім не цікава. Якби Україна пішла на територіальні поступки і підписала Мінськ-3 на таких самих умовах, як і Мінськ-2 чи Мінськ-1, вони б аплодували і з радістю продовжили реалізацію цих домовленостей. Тому всі ці «мирні домовленості» треба сприймати дуже серйозно. Коли вони висловлюються — це не просто інформаційна кампанія. Це перевірка України — чи готові ми чи підписати Мінськ-3? А коли ми кажемо, що не готові і продовжуватимемо контрнаступ, вони кажуть: о'кей, спробуємо завтра. Тому що їм, ще раз повторюся, не хотілося б втрачати трильйони доларів від торгівлі з Росією. Що станеться, якщо Україна переможе у цій війні? Це буде тотальний переділ не тільки геополітичної, а й економічної карти світу, що накладеться на технологічну революцію. І багатьом це не подобається.
Винятком із загального правила тут виступають такі країни, котрі безпосередньо відчувають на собі загрозу російської агресії. Насамперед це Польща, країни Балтії та Центральної Європи, зазначили українські експерти.
Олександр Савицький
