Експорт до Польщі українського зерна, проблема мігрантів та військової допомоги Україні — такими бачать головні проблеми у відносинах Варшави з Києвом українські експерти напередодні парламентських виборів, які відбудуться у Польщі. Окрім загострення протиріч під час виборчої кампанії, українські спостерігачі вказують на помилки київської дипломатії з вирішення більш далекосяжних проблем. Але ніхто не очікує, що союзні відносини двох країн у відбитті російської агресії можуть погіршитися внаслідок можливої зміни влади в Польщі.
У відносинах України та Польщі накопичилося чимало невирішених вчасно проблем, що загострилися під час польської виборчої кампанії. Але частка цих протиріч має стратегічний характер, попередила голова напряму «Регіональна безпека та дослідження конфліктів» фонду «Демократичні ініціативи» Марія Золкіна:
— Ці проблеми не обмежуються виборами. Яскравим доказом цього є той факт, що Польща до сьогодні так і не стала підписанткою гарантій безпеки, що містяться в декларації «Великої сімки» на Вільнюському саміті. Так само те, що прозвучало, якщо я не помиляюся, від міністра аграрної політики Польщі, що нинішні проблеми залишаться між Польщею та Україною на етапі приєднання України до Європейського Союзу. І йдеться про проблеми не лише з точкових питань, а й з інших проблем, важливих для польського суспільства. З української сторони, на жаль, за останні два з половиною місяці в офіційних заявах, в політичному інформаційному супроводі цього процесу, я зауважила, що емоції часом переважають здатність йти на компроміси. Це зараз для нас окрема проблема. Логіка нашої дипломатії під час першого року війни — йти з нахрапом, з натиском до наших партнерів та сусідів. Тоді вона спрацювала. Але зараз це більше не працює. Я можу сказати, що це навіть контрпродуктивно, якщо замість компромісів ми навпаки йдемо на відверту публічну, емоційну та політичну конфронтацію.
Правляча партія «Слуга народу» та президент України не помітили змін, що сталися в світі за останній рік. Нереалістична оцінка ситуації спричиняється до дипломатичних ускладнень зі союзниками, насамперед із Польщею, переконаний політолог Тарас Семенюк:
— Є дипломатія справедливості, а є дипломатія інтересів. Коли президент Зеленський показує Бучу, звірства, які росіяни чинили з нашими людьми, він включає дипломатію справедливості. Але зараз ми переходимо до дипломатії інтересів. Президент Зеленський говорить на Генеральній Асамблеї ООН, що ми маємо таких союзників, які нібито з нами співпрацюють, але повторюють кроки Москви. І що ми отримуємо у відповідь від Польщі? Якщо ви вважаєте нас союзниками Москви, то ми закриваємо виплати вашим біженцям, закриваємо транспортний коридор. Бо наші, польські інтереси в рамках виборів, що відбуваються зараз у Польщі, є більш важливими, ніж геополітичне становище нашої держави і навіть війна, яку розпочала Росія. На думку офіційного Києва, дипломатія справедливості має працювати і далі. Але Польща мислить іншими категоріями та своїми інтересами. Раніше ми могли транспортувати своє зерно через Польщу до портів Гданська та Гдині, звідки відправляли його морем. Але деяким кампаніям вдалося якось продавати це зерно й на території Польщі. Цим вони демпінгували й знизили фактичні ціни на польському ринку. Польські селяни залишилися ні з чим. Але ж саме правляча партія «Право і справедливість» обслуговує інтереси малих та середніх фермерів і вони кажуть: «Погляньте, наші інтереси страждають!» І Польща змінює свою дипломатію справедливості на дипломатію захисту національних інтересів своєї країни. Це жорстка правда. Але в Європейському Союзі все саме так і працює. Ми зараз входимо в той час, коли справедливість не завжди працюватиме в дипломатії.
Екс-міністр закордонних справ України Андрій Дещиця, який пропрацював тривалий час послом України в Польщі, впевнений, що більшість гострих двосторонніх проблем можна буде вирішити вже після виборів. Його побоювання стосуються лише можливого союзу нинішньої правлячої партії «Право і справедливість» із партією «Конфедерація», яка виступає з популістських позицій:
— У випадку, якщо в уряд буде кооптована «Конфедерація», хоча мені не хочеться в це вірити, бо «Конфедерація» є вкрай правою і, зрештою, вони критикують навіть чинну владу, то політика такого нового уряду буде менш прихильною до України. Тому що «Конфедерація» — єдина політична сила в Польщі, яка публічно заявляє про припинення допомоги Україні та українцям. Це стосується не лише українців, але емігрантів взагалі, проте українців це зачепить особливо, оскільки їх в Польщі найбільше. Польща й надалі захищатиме свого сільськогосподарського виробника, якомога довше протидіятиме експорту нашого зерна. Цю проблему слід вирішувати без емоцій, що спалахнули під час виборчої кампанії. Це краще робити пізніше шляхом переговорів, і щоби не було шкоди жодній із сторін. Насправді, вся проблема українського зерна полягає в тому, що воно залишається в Польщі, хоча спочатку планувалося, що воно має йти через Польщу транзитом. Якщо створити достатні логістичні можливості, щоб це зерно в Польщі не затримувалося, то ми цю проблему частково знімемо.
Чого не очікують усі опитані українські експерти за підсумками виборів у Польщі, так це ослаблення військової допомоги Україні з боку офіційної Варшави. Андрій Дещиця пояснив це усвідомленням польським істеблішментом та суспільством смертельної небезпеки з боку агресивної Москви:
— Розуміння Польщею тієї загрози, яку становить Росія не змінилося і не зміниться. Польща категорично налаштована дати відсіч Росії. Там розуміють: якщо не перемогти Росію, вона намагатиметься розширити свою агресію. Тут часто згадують слова президента Леха Качинського: «Спочатку Грузія, потім Україна, потім країни Балтії та Польща». Це всі пам'ятають, і всі готові цього не допустити. А щоб цього не допустити, треба допомагати Україні у військовій, гуманітарній, фінансовій сферах та лобіювати інтереси України в НАТО і ЄС.
Ця політика й ці підходи збережуться в Польщі й після виборчої кампанії, упевнені всі опитані українські експерти.
Олександр Савицький