На фоні триваючої російської агресії все частіше постає питання проведення президентських виборів в Україні, які, згідно з встановленими термінами, повинні відбутися в березні 2024 року. Ще недавно таку можливість розглядав і сам президент України. Однак вже 6 листопада Володимир Зеленський у своєму традиційному відеозверненні заявив: «Мають припинитися хвилі з будь-якими речами, які розколюють політично. Ми повинні визначитися, що зараз — час оборони, час битви, від якої залежить доля держави і людей, а не час вкидів, яких від України очікує лише Росія. Я вважаю, що вибори зараз не на часі».
Прикметно, що екс-президент та політичний супротивник Зеленського Петро Порошенко також вважає, що зараз не час для виборів, використовуючи такі ж аргументи, як і його опонент. Однак питання залишається відкритим, адже ситуація надзвичайно непроста та вимагає вирішення. Оскільки, попри все, термін президентських повноважень Зеленського завершується в травні 2024 року.
Прокоментувати дане питання я попросив Ґжеґожа Кучинського, директора програми «Євразія» в аналітичному центрі Warsaw Institute.
— Загроза полягає в тому, що коли спливе термін повноважень Зеленського, то, по-перше, потрібно буде знайти вихід з цієї ситуації у правовому руслі. Діюче законодавство передбачає, що під час воєнного стану на території України вибори не проводяться. Зрештою, якийсь час тому, коли у публічному просторі виринуло питання проведення чи непроведення виборів, президент Зеленський не був настільки рішуче проти виборів. Хоч відомо, як він бачить дане питання тепер. Поруч з цим, Зеленський заявляв, що парламент навіть може внести зміни до закону про воєнний стан та у виборче законодавство, щоб зробити можливим голосування навіть в умовах війни. Отож, питання виборів — це питання легітимності Зеленського на посту президента після закінчення терміну його повноважень. Тому сам факт потенційних мирних переговорів з Росією після закінчення терміну повноважень буде послаблювати позицію Зеленського. І це стосується не лише потенційних мирних перемовин, але й ситуації загалом.
Можна легко уявити, що в риториці Москви Зеленський буде представлятися «нелегальним» президентом України, що буде вписуватися в риторику, яку Росія використовує з самого початку вторгнення по делегітимізації, як вона заявляє, так званого київського режиму. Саме тому, непроведення виборів буде послаблювати позиції Зеленського, в тому числі щодо західних партнерів, які, попри все, надають великого значення дотриманню демократичних процедур, незалежно від ситуації.
Одночасно, експерт зазначає, що у випадку Заходу Зеленський завжди може послатися на війну, що триває, як на форс-мажор, який не дозволяє провести вибори голови держави.
— В умовах війни складно проводити вибори та голосування. Зрештою, в цих умовах складно слідкувати за тим, щоб вони відбувалися у відповідності до загальноприйнятих стандартів. Пригадую, що коли лише виринуло дане питання, Зеленський заявив, що вибори можна провести, але як тоді забезпечити безпеку спостерігачів, зокрема від ОБСЄ? Думаю, що він може використати цей аргумент, якщо під час війни вибори не будуть проводитися. Адже може сказати: «проведемо вибори, не буде іноземних спостерігачів і хтось буде піддавати сумніву їхній результат».
Зрозуміло, що внаслідок російської агресії політичне життя в Україні фактично завмерло, але критика опозиції та частини суспільства в бік Зеленського не припиняється. Зокрема, його звинувачують у тому, що він та його команда, в особі голови Офісу президента Андрія Єрмака, зосередили непомірну велику владу.
Чи існує загроза того, що команда Зеленського піде в бік монополізації влади та авторитаризму?
Думка з цього приводу Ґжеґожа Кучинського:
— Правда така, що після початку повномасштабної війни Зеленський має ледь не диктаторську владу. Безумовно, всі атрибути демократії зберігаються, але не варто займатися самообманом. Жоден президент України після 1991 року не мав у своїх руках стільки реальної влади, яку має тепер Зеленський. Звичайно, після закінчення війни президент повинен мати менше влади. Питання лише в тому, як Ви уже згадали, чи не захоче табір Зеленського, перш за все «сірий кардинал» Єрмак, котрого інколи називають «віце-перезидентом», під прикриттям війни вводити якісь законодавчі ініціативи з укріплення влади президента. Партія «Слуга народу» має більшість в парламенті, а опозиція зараз розпорошена та слабка. Проросійська опозиція фактично припинила своє існування, а головна опозиційна сила, маю на увазі Порошенка та його партію, по суті, вже своє відіграла в цьому плані. Схоже, що табір Зеленського має комфортну ситуацію для дій.
Експерт прогнозує, що головним політичним конкурентом Зеленського будуть сили, які появляться на політичній сцені після війни.
— Мабуть, появляться нові політичні сили, які можуть виникнути внаслідок війни, що триває зараз. В цьому контексті появляється хоч би питання генерала Залужного. Появляються спекуляції про те, що він може зняти мундир та піти у політику, бо поряд із Зеленським Залужний є найбільш популярною постаттю в Україні та героєм війни. З перспективи Зеленського — це головна політична загроза для нього вже після закінчення війни.
Ґжеґож Кучинський також не оминув проблеми боротьби з корупцією, про котру Володимир Зеленський за лаштунками недавно просив журналістів не писати, доки триває війна з Росією.
— Головне звинувачення, яке вже зараз можна висунути Зеленському — це відсутність успіхів та прогресу у боротьбі з корупцією. Щоправда, він у своє виправдання посилається на війну. У цій сфері існує внутрішня суперечка щодо компетенцій між інститутами, підвладними президентові, та відомствами, які займаються боротьбою з корупцією та злочинністю. Маю тут на увазі хоча б СБУ та прокуратуру. А з іншого боку, маємо цілий ряд антикорупційних структур, які виникли протягом останніх років. Ці інституції певною мірою незалежні від президентської влади та користуються підтримкою Заходу, перш за все США. Це не лише суперечка щодо компетенцій, але й політичний конфлікт.
У Зеленського, у його команди та пов'язаних з ним бізнес-кіл є спокуса обмежити можливість роботи таких інституцій, як Антикорупційне бюро, антикорупційна комісія та антикорупційний суд. Безперечно, тут є проблема. Тим паче, що в умовах війни корупція не зменшилася, а, навпаки, зросла. До прикладу, візьмімо хоч би корупцію в медкомісіях та усьому, що пов'язане із мобілізацією в армію. Припускаю, що у шафі є чимало різноманітних скелетів. Воєнні умови сприяють тому, що такі справи не так вже й часто стають надбанням громадськості, однак після війни може спливти чимало різного бруду.
Експерт також прокоментував звинувачення і підозри щодо Андрія Єрмака, якого вже давно і часто пов’язують з РФ і її спецслужбами. Зокрема, минулого року член Палати представників США Вікторія Спартц звернулася з листом до президента Джо Байдена про необхідність провести перевірку голови Офісу президента на предмет його зв’язків з Росією.
На думку Ґжегожа Кучинського, справа далеко не однозначна.
— Я лише пригадаю, що такі звинувачення появлялися не лише на адресу Єрмака, наприклад, але про Арестовича теж таке говорили. Були такі звинувачення, але вагомих доказів того, що Єрмак є російським агентом, немає і, мабуть, він ним не є. Складно собі уявити, щоб західні союзники, хоч би американці, дозволили, щоб російський агент займав настільки вагому посаду, адже, поряд із Зеленським, Єрмак має найбільше влади та володіє всією інформацією щодо того, що відбувається в Україні.
Загалом є проблема з українськими політичними елітами і, фактично, до кожного українського політика можна прикріпити ярлик проросійського, або російського агента. Порошенко, котрий був президентом, весь час вів бізнес на території Російської Федерації. Якщо немає вагомих доказів, то немає про що говорити, можливо, ще колись щось випливе. Можливо, Єрмак є радше агентом впливу, аніж таким класичним агентом російських спецслужб. Мені важко відповісти на це питання. Підняття таких речей є також елементом якоїсь внутрішньополітичної боротьби в Україні.
Матеріал підготував Назар Олійник
