У проєкті реформи трактатів Європейської Унії записано поняття т. зв. «стратегічної автономії». Як наголосив найбільш досвідчений польський євродепутат, Яцек Саріуш-Вольський, «стратегічна автономія» дуже небезпечна для всіх держав-членів Європейської Унії, але також для її сусідів – серед яких у нинішній час найбільш вагомий – це Україна, яка вже понад десять років ставить опір агресивній росії. На думку експертів та деяких польських політиків, «стратегічна автономія» – це задум насамперед Німеччини. Йдеться про прихований план Берліна якомога швидше позбутися впливів США в Європі, здобути домінуючу позицію для Берліна за рахунок таких держав як Польща, Литва, Латвія, Естонія, Чехія, Словаччина, Болгарія чи Румунія, а опісля якнайшвидше домовлятися в економічних питаннях з росією, й вирішувати разом з Москвою долю зокрема держав й народів Центрально-Східної Європи.
Критики «стратегічної автономії» в європейських трактатах переконують, що невипадково процес втілення її в життя прискорився після результатів парламентських виборів в Польщі – 15 жовтня 2023 року, коли виявилося, що праві перемогли на виборах, але втратили парламентську більшість, а дотеперішня опозиція своїм лідером призначила Дональда Туска – політика, на думку правих, – завжди готового виконувати те, що вигідне Німеччині. У відповідь Дональд Туск та його прихильники кажуть, що твердження правих перебільшені, й що праві – вкотре – намагаються зчинити авантюру в Європейській Унії.
Досі кандидатом на посаду прем’єра залишається Матеуш Моравєцький, попри те, що парламентську більшість має опозиція, яку очолює Дональд Туск. Професор Анджей Зибертович, дорадник президента Анджея Дуди, пояснюючи в етері суспільного мовника, TVP, причини доручення главою держави місії формувати уряд Моравєцькому, наголосив саме на аргументах динамічного міжнародного становища. Аналіз професора Зибертовича дуже важливий також для безпеки України, зокрема під час російської агресії.
– Президент проголосив рішення про доручення у першому конституційному кроці шансу формувати уряд прем’єрові до того, як коаліційний договір був підписаний. По-друге, президент бере до уваги добрий звичай – він вагомий, проте водночас президент рівноважить всю ситуацію, не лише враховуючи кадровий аспект, – можливо, він важливий, – але також міжнародний контекст. Отже, не випадково, вже після наших виборів проголошено дії Європейського парламенту, чи задіяно раніше підготовану концепцію, яка в ході юридичних процедур, ухвалених поетапно – у такому режимі варення жаби – має призвести до позбавлення національних урядів ключових повноважень також в обсязі безпеки держави. Якби цей проєкт переказу повноважень від національних урядів до Брюсселя – накреслений в ході роботи, в якій євродепутат Яцек Саріуш-Вольський насамперед брав участь, а потім відмовився, оскільки побачив, що учасники лише прикидаються, що проводять домовленості, а рішення приймають закулісно. Якби процес позбавлення національних держав повноважень був завершений до спалаху повномасштабної агресії проти України, то Польща не була б здатна, без довготривалих переговорів з Брюсселем, негайно надавати допомогу Україні та зразу задіяти хаб, завдяки якому американці, британці та держави Балтії – Литва, Латвія й Естонія допомагали. Окрім добрих звичаїв, президент несе відповідальність за державний інтерес, за вивчення процесу, який президент визнає небезпечним для всіх.
Тимчасом, 16 листопада у Загребі відбувся неформальний саміт деяких прем’єрів держав-членів Європейської Унії, серед інших – Хорватії, Італії та Мальти за участі глави Європейської ради Шарля Мішеля. Темою переговорів були пріоритети та виклики Європейської Унії. Серед них – «стратегічна автономія». Публіцист тижневика Niedziela Якуб Яловічор в етері ТVP підкреслив, що деякі політики – прихильники централізації Європейської Унії – намагаються зловживати несвідомістю мешканців Євроспільноти.
– Громадяни держав-членів ЄУ, мабуть, не повністю свідомі того, що зараз відбувається.
Професор Марцін Шевчак пояснив глядачам суспільного мовника, що нинішній варіант трактатів Європейської Унії оптимальний для держав-членів.
– Настав час переконувати інших партнерів з Європейської Унії, що система, яка тепер працює, найліпша для Європейської Унії, де голос кожної держави важить стільки ж, що голос іншої держави.
Речник уряду Пйотр Мюллєр проти пропонованих насамперед Німеччиною змін у трактатах.
– Ми проти внесення змін до договорів у такий спосіб, що чотири держави отримають право проголосувати всі інші держави – членів Європейської Унії.
На саміті в Загребі, прем’єр Моравєцький виступив проти централізації Європейської Унії. Пан Моравєцький переконує, що лише єдність Європейської Унії допоможе їй продовжувати розвиток всіх держав-членів та громадян.
– Якщо європейська верхівка вимагатиме втілити в життя концепцію наддержави, зустрінуть опір, а я не бажаю розподіленої Європи. Силу Європейської Унії повинні становити національні держави, об’єднані й такі, що визнають спільні цінності.
Євродепутат Саріуш-Вольський переконаний, що необхідно негайно зупинити процес централізації Європейської Унії.
– Можливість зупинити цей процес – лише тепер, коли сформується свідомість та опір суспільств й коаліція держав, які виступатимуть проти цього.
Політики польського незалежницького табору основну небезпеку у придуманій людьми канцлера Німеччини Олафа Шольца «стратегічній автономії» добачають в бажанні Берліна витіснити американську армію з Європи. Тому президент Польщі Анджей Дуда наполягає, що основним союзником Польщі залишається Вашингтон.
– Основним нашим союзником у галузі безпеки, а зокрема військової, залишаються Сполучені Штати Америки, й не даймо собі вмовити, що може ним бути хтось інший.
Частина польських політиків та оглядачів переконані, що агресія росії проти України ніколи не відбулася б, якби не політика Анґелі Меркель тісного співробітництва з росією путіна з початку XXI століття. Не йдеться лише про качання газу Північними потоками, але також про блокування Меркель вступу України та Грузії до НАТО на саміті в Бухаресті – 2-4 квітня 2008 року. Про подробиці блокування німцями та росіянами поширення НАТО на Україну та Грузію редактору Йоахіму Цєцєрському з Німецької служби Польського радіо розповів професор Пйотр Ґрохмальський.
– Адміністрацію президента Джорджа Буша шокувуала концепція Анґелі Меркель – не пускати до НАТО Україну та Грузію. Анґеля Меркель виконувала у цьому ключову роль, боролася за те, щоб Україна, Грузія не увійшли до НАТО, щоб процес залучення цих держав розчинився. Щоб повністю зрозуміти атмосферу саміту НАТО в Бухаресті у 2008 році, нагадаю деякі факти. Отже, заступник очільника російської дипломатії Лаврова, –Ґрушкін, – спав під дверима залу, де відбувалися ключові переговори про вхід України та Грузії до НАТО, й у певний момент німецький дипломат, нині посол Німеччини в Туреччині, впливовий політик, вийшов на момент із зали й повідомив, що росія може заспокоїтися. Це був імпульс, який спричинив прибуття до Бухареста путіна. Росія тоді заспокоїлася, бо знала, що її плани насамперед дестабілізувати, а опісля захопити Грузію, будуть втілені в життя.
Проф. Ґрохмальський нагадав, що президент Лєх Качинський дуже активно й ефективно захищав право грузинів та українців вибирати членство в НАТО, а цьому протидіяла союзниця путіна – Анґеля Меркель.
– Восени 2008 року президент Лєх Качинський подався з другим цього року візитом до Грузії, й тоді був замах на вбивство президента. Причиною другого візиту були неофіційні повідомлення, що росіяни продовжуватимуть наступ на територію Грузії. Варто про це згадати, що президент Качинський подався на територію, яку росіяни хотіли атакувати. Факт, що візит президента Качинського на цій території привернув увагу світу, міг вплинути на те, що росія призупинила наступ.
Проф. Ґрохмальський вказує, що Анґеля Маркель послідовно намагається не добачати своєї відповідальності за агресію росії проти Грузії та України.
– Постійно нав’язують наратив Анґелі Меркель, яка не добачає жодної проблеми у своїй політиці щодо росії. Вражає те, що їй за таку політику надають премії, й десь у тлі – Дональд Туск, який, враховуючи післявиборчий час в Польщі, намагається вдавати, що відстороняється від деяких висловлювань канцлер Меркель, а насправді так не є.
Досвідчені польські політики та політологи переконані, що «стратегічна автономія», яку намагається нав’язати німецька дипломатія всім державам-членам Євроспільноти, призведе у відносно недалекій перспективі до відбудови альянсу Німеччини з росією за рахунок безпеки та економічних інтересів держав Центрально-Східної Європи.
Андрій Рибалт
