Не всі 60 мільярдів доларів, ухвалені у пакеті допомоги Палатою представників Конгресу США в суботу, 20 квітня, спрямують на Україну. Основна частина піде на американську військову промисловість, мета якої — поповнити американські склади в обмін на те, що відправляється Україні. Чому у США ухвалили законопроєкт про фінансову допомогу через такий тривалий час? А також, як це рішення відобразиться на європейській політиці, в ефірі Польського радіо 24 розповів американіст із Фонду Казімєжа Пуласького Бартломєй Кот.
— Як відбувається така процедура? Законопроєкт потрапляє до Сенату, а що далі?
— Після Сенату, звісно, він йде на підпис до президента Байдена, ймовірно, як вже об'єднаний законопроєкт. Тому що окремі його частини проголосовані. А потім президент Байден його підпише. Пентагон фактично вже на низькому старті щодо передачі Україні необхідного озброєння. Тому мені здається, що протягом тижня ми, а точніше, українці повинні побачити безпосередній вплив того, що відбулося в Палаті представників Конгресу США, на ситуацію на фронті.
— Як ви згадали, замість одного пакету відбулося голосування за чотири законопроєкти. Це було рішенням спікера Палати представників Майка Джонсона. Чому він змінив свою думку і після кількох місяців цей пакет був висунутий на голосування? Згадаємо, що Джо Байденом він був запропонований ще торік.
— Дехто каже, що це пов'язано з недавньою доповідною запискою американської розвідки, в якій досить чітко викладено, що може статися, якщо Україна не отримає це озброєння і допомогу. Сьогодні ми не можемо точно передбачити подальших подій. На жаль, українці вже на межі своїх можливостей і озброєння, яке вони мають у своєму розпорядженні. Тому допомога приходить в останній момент. Якби вона не прийшла, то, як згадував Майк Джонсон у своєму виступі, росіяни, напевно, почали б ескалацію війни за межами України в тому числі, можливо, і стосовно країн НАТО. Спікер навіть конкретно згадав там про Польщу. Для мене поки що є загадкою, чи дійсно ця розвідувальна записка була настільки серйозною, що одразу після неї він вирішив все ж таки висунути ці законопроєкти на голосування, ризикуючи фактично політичною кар'єрою, адже він знає, що республіканці не зможуть утримати його на посаді. Своєю чергою, демократи також не дали йому гарантії, що проголосують, якщо його пропозиція буде знову винесена на голосування. Це означає, що насправді інформація, яка була в цій записці, мала бути дуже серйозною.
— На цьому тлі з'являється постать Дональда Трампа. Я чула такі думки, що Майк Джонсон зустрічався з Дональдом Трампом і також отримав згоду від нього, аби це рішення змінилося і щоб за пакет було проголосовано.
— Так, мені здається, що це усвідомлення з боку республіканців відбулося в потрібний момент. Були також заклики й з нашого боку, я маю на увазі не тільки Польщу, а й країни Центрально-Східної Європи. Останнім часом у нас було багато зустрічей з конгресменами. А тут хочу подякувати польським політикам, які, на мій погляд, діяли абсолютно поза поділами на партії. Попередній візит міністра закордонних справ Польщі Радослава Сікорського до Вашингтона, а потім і президента Польщі Анджея Дуди та його особиста зустріч з колишнім президентом Трампом, а також низка зустрічей на парламентському рівні з конгресменами. Ми, як Фонд Пуласького також брали участь в цих візитах, тож додали трохи свого впливу. Мушу сказати, що це була дуже важка, копітка робота, — переконати конгресменів. Аргументи, які вони наводили і які запитання, які ставили, для мене є ознакою певного незнання того, що відбувається сьогодні в Європі. Їхні знання значною мірою базувалися на певній дезінформації або перебували під її впливом, адже вони не знали, наприклад, про підтримку України з боку Європи, та Америка була для них єдиним аргументом того, чому Україна здатна вистояти. Якщо ми звернемо увагу на таких діячів, як, наприклад, Марджорі Тейлор Ґрін, то вони навіть прямо повторюють тези з російської пропаганди. Це свідчить про те, що вплив на рішення деяких конгресменів, мають люди, які можуть бути на службі безпосередньо у Москви. Я не хочу голослівних звинувачень, але в деякій риториці деяких це відчутно простежується, і цього варто остерігатися. Ми, зі свого боку, повинні зробити все можливе, аби транслювати меседж, який покаже, що Європа намагається підтримати Україну, але також взяти на себе відповідальність за власну безпеку. Насправді, якщо порівняти підтримку, яку надають європейські країни, в тому числі інституції Європейського Союзу, то вона є вищою, ніж американська. З точки зору зброї, звісно, американці дають більше, але стійкість України — не є тільки військовим питанням, а й також фінансової підтримки. Українська економіка сьогодні в дуже поганому стані. Якщо порівняти весь обсяг підтримки, то тут Європа робить набагато більше, ніж Сполучені Штати. Я б сказав, що на голосування вплинули не тільки елементи американської політики. Мені здається, що настав час повернутися до постійного контакту з Конгресом, і тут Польща має дуже багато можливостей. Я задоволений результатами діяльності польської дипломатії, багато роботи було зроблено політиками, але водночас і польською діаспорою, яку заохочували телефонувати в Конгрес і питати, чому досі цієї підтримки немає.
— Президент України Володимир Зеленський висловив свою вдячність за пакет підтримки. «Я дякую Палаті представників, обом партіям і особисто спікеру Майку Джонсону», — написав Зеленський. Він додав, що це рішення дозволить запобігти розширенню війни, врятувати тисячі життів і зміцнити обидві країни. Генеральний секретар НАТО також привітав це рішення. Цих коментарів дуже багато. Найголовніше, чи це рішення не дозволить війні розширюватися?
— Я сподіваюся, що це дозволить українцям витримати російський натиск, адже нині вони на хвилі наступу. Але чи дозволить це українцям виграти війну? Щодо цього у мене є певні сумніви. Я не гадаю, що ця підтримка є достатньо потужною, щоб змінити долю цієї війни, якщо за нею не слідуватиме одностайне політичне переконання, що сьогодні підтримка України не може обмежуватися лише збереженням держави на лінії фронту. Але це вже не тільки політичне рішення для американців, а й для також європейських лідерів. Чи здатні вони, не хочу вживати слова ризикнути, але, чи здатні вони ухвалити рішення, які дозволять українцям перейти в наступ?
— Вже кілька тижнів і місяців, ми все чіткіше і виразніше чуємо, що росія не зупиниться на Україні. Навіть голова Комітету закордонних справ Сейму Павел Коваль, сказав, що це був хороший день не тільки для безпеки України, але й для Польщі. Чи є ця загроза з боку росії реальною і чи є ймовірність, що відбудеться зіткнення між росією і НАТО?
— Так, ця загроза є реальною, і тільки тоді, коди ми це усвідомимо і будемо готові, ми зможемо зробити так, аби цієї війни ніколи не сталося. У цьому парадокс ситуації, який відсилає до відомого вислову: «Хочеш миру — готуйся до війни». Ми, на жаль, після завершення Холодної війни, ментально, стратегічно і фактично втратили здатність думати про озброєння й оборону таким чином, ніби ця загроза знаходиться прямо по той бік нашого кордону. Росіяни навпаки, — тільки-но путін прийшов до влади, спрямували всі зусилля відновленню потенціалу і, по суті, створили ту ситуацію, яку ми маємо сьогодні в Україні. Це означає, що ми згаяли багато часу, і саме зараз треба надолужити втрачене. Якщо ми не почуємо цієї тривоги, про яку політики говорять у медіа, звертаючись до свого електорату, то ми насправді ми не будемо готові. А своєю неготовністю ми лише даємо путіну заохочення для того, аби спробувати з країнами-членами НАТО.
— Спостерігаючи те, як Західна Європа і Європейський Союз, а також НАТО поводяться останніми тижнями, коли йдеться про Україну і підтримку, у вас не складається враження, що Європа, НАТО трохи готуються до того, що Дональд Трамп може повернутися до влади. І певним чином намагаються убезпечити себе. Дозвольте нагадати слова Дональда Трампа, які він сказав у лютому про те, що він не буде захищати європейських союзників, які не витрачають достатньо коштів на оборону, і навіть заохочуватиме путіна до нападу.
— Ми, безумовно, готуємося до цього і кожна країна НАТО. Звісно, певним чином, збільшуючи витрати на озброєння зараз, лише для того, щоб посилити свою переговорну позицію на випадок, якщо Трамп повернеться до влади. Це сценарій, який треба враховувати, але це не означає, що, якщо він повернеться до влади, перше, що зробить, це вийде з НАТО. Ми довго зволікали, десятиліттями, а Західна Європа ще довше, покладаючись на безпеку, яку надають Сполучені Штати. І з цього погляду, можливо, Дональд Трамп має рацію, що переважна більшість сил і засобів НАТО — американські. Багато західноєвропейських країн побудували своє економічне становище, не витрачаючи гроші на оборону, покладаючись на той факт, що фактично з кінця Другої світової війни Сполучені Штати несуть відповідальність за всю безпеку Європи. Це показує, наскільки ми запізнилися з цією дискусією. З іншого боку, я можу припустити, що це передвиборча риторика Дональда Трампа, і що відразу після виборів він оголосить себе рятівником, адже переконав усіх витрачати гроші на озброєння. З одного боку, ми повинні переконати всі країни НАТО виконувати зобов'язання, які вони взяли на себе багато років тому. З іншого, ми повинні зробити все можливе, щоб зберегти солідарність і не дозволити Дональду Трампу підірвати її. Хоча я не переконаний, що можливе обрання Дональда Трампа — це однозначно кінець НАТО або кінець зобов'язань Сполучених Штатів перед Польщею чи іншими країнами альянсу.
Запрошуємо слухати аудіоверсію розмови
Польське радіо 24/Христина Срібняк