У ніч на 4 вересня Росія завдала масованого удару по Україні. Кілька ракет, у тому числі «Кинжали», вдарили по Львову. За повідомленням керівника Львівської обласної військової адміністрації Максима Козицького, російська армія завдала комбінованого удару по цивільному сектору.
Відомо про сімох загиблих у Львові, серед них троє — діти. Через нічну атаку зруйновано понад п'ятдесят житлових будинків у центрі міста, щонайменше, сім — це пам'ятки архітектури. Львів, Полтава, Суми, Кривий Ріг. Чому саме зараз росія інтенсифікувала атаки на тилові регіони?
Про це Польське радіо для України поговорило із Валерієм Клочком, керівником Центру громадської аналітики «Вежа».
Справа в тому що, коли брати до уваги нещодавній дуже успішний обстріл України по території Росії за допомогою великої кількості безпілотників, то, очікувано, мало бути щось у відповідь. І от удар по Полтаві, по військовому училищу. І тепер примітивний удар ракетний по цивільній забудові на Західній частині України, аби продемонструвати, що Москва може діставати скрізь.
Росія заявила про те, от вдумайтесь лише в цю фразу, якщо Україна буде завдавати терористичних ударів по території росії, то вона буде отримувати належну відповідь. Хоча удари по росії були спрямовані на військову інфраструктуру. Інфраструктуру, яка забезпечує Збройні сили росії. Тому просто — надумано. Для них приводом було те, що вони дійсно зазнали серйозних втрат через успішну атаку України. Якась цікава логіка, мені складно її пояснити, бо це взагалі на голову не налазить. Для путіна — це демонстрація його зверхності.
І ще з однією подією я пов'язую ракетні обстріли — з його візитом до Монголії. Путін зараз демонструє, що він може контактувати з багатьма у світі. Скажу так, поки що обережно, не з усіма. І це йому не заважатиме продовжувати війну проти України.
8 липня — візит Нарендри Моді, прем'єр-міністра Індії. І в цей же день — обстріл України. І от — візит до Монголії. Там сказали, що ми не можемо арештувати Путіна, хоча і маємо ордер від Міжнародного кримінального суду. Монголія зобов'язана була це зробити.
Ну, і Путін на додаток робить дві ракетні атаки. Тому це — демонстрація зверхності, демонстрація зневаги до всього світу і демонстрація того, що для нього правила — не писані.
А ось Курська операція Збройних сил України, вона вплинула на те, що зараз Кремль так казиться?
Це — комплекс подій і дій. Але я згадав удар 8 липня, тоді ще Курської операції не було. Вона почалася на початку серпня.
Тобто, тут дещо інше, як на мене. Тут — просто демонстрація того, що незважаючи ні на що, він буде продовжувати свою терористичну атаку на Україну.
Курська військова операція, звісно, внесла дисбаланс серйозний у військово-політичне коло Кремля. Для нього вона створила дуже багато проблем, які потрібно вирішувати. Це — і переміщення додаткових військових формувань в область для стримування наступу. Це — і додаткова мобілізація.
Вони, звісно, проводять її в прихованій формі. Але це потребує великої кількості додаткового особового складу збройних сил росії. І, звісно, — це і техніка, яку вони зараз намагаються залучити з Білорусі.
Справа в тому, що путін перед візитом до Монголії зустрічався з освітянами. Він там говорив, що готовий до переговорів, але, мовляв, для початку треба вибити бандитів з наших територій. Так він говорив. Він не говорить, що це Збройні Сили України.
Ну, звісно, вони ж риторику сповідують: «неонацисти, найомники» і так далі. Але він визнає той факт, що на території росії перебувають війська Збройних Сил України. Вони контролюють території. Приховати це Путін не може. Єдине, що він стверджує зараз, що це — тимчасово. Що рано чи пізно Збройні Сили України будуть витіснені. І він це робить, просто стираючи з землі ту ж саму Суджу. КАБами зносить приміщення всі. І не дає навіть росіянам евакуюватися з цих регіонів. Тому зараз історія того, що ми бачимо, вона — не нова.
На превеликий жаль, такі ракетні удари були і раніше. І по торгових центрах, і по цивільній інфраструктурі і так далі. Удар по Львову — це примітивний удар по центру міста, щоб продемонструвати, що їхні ракети долітають і туди.
І зараз Захід інфантильно на це все реагує. Путін цього і домагається зараз. Продемонструвати, що він буде добиватися своїх цілей. І на території України, і на території Росії. І це для нього —важливо.
Йому зараз нічого не заважає це робити. Він налагоджує свої зовнішні економічні зв'язки з країнами, які себе позиціонують як нейтральні. І Захід з цього приводу мовчить. Мовчить про те, що нейтральні країни сьогодні платять за вуглеводні путіну для того, щоб він вбивав цивільних в Україні, вбивав дітей. Так не може бути.
І перейдемо до Монголії. Чому Улан-Батор не наважився арештувати путіна, хоча саме Монголія стала першою державою-членом Міжнародного кримінального суду. Але зараз вона прийняла російського лідера після того, як суд видав ордер на його арешт.
Монголія — повністю залежна від росії в енергетичному сенсі. Це — 95% постачання нафтопродуктів, нафти і 20% електроенергії. Монголія затиснута, дійсно, між Китаєм і Росією, і вона вчиняти по-іншому не може.
У мене запитання до Міжнародного кримінального суду: «Для чого ви підтягували Монголію, якщо ви розуміли, що вона не зможе виконувати всі зобов'язання, які передбачені Римським статутом?». Хоча, дійсно, як стверджує речник МКС, то там є поправка: Монголія або будь-яка інша країна може не виконувати вимогу на арешт путіна чи іншого керівника країни, якщо вона, таким чином, може порушити договірні засади третьої сторони. От зараз тут так воно і виникає.
Розумієте ситуацію? Тому тут треба швидше задавати питання МКС. Чому у вас так прописано, що ви робите такі зноски і держава може користуватися таким винятком?
Свого часу таку заяву робили і в Швейцарії, коли говорили, що готові будуть запросити путіна на другий саміт миру після установчого, хоча також вони повинні були б, нібито, і арештувати, але в них є винятки.
Розмову з Валерієм Клочком можна послухати в доданому файлі
Лариса Задорожна
