На заяву міністра Сікорського вже відреагував керівник офісу президента України Андрій Єрмак, заявивши, що Крим — це Україна, росія «порушила міжнародне право і має відповідати за це». Також на заяву відреагував голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров. Він наголосив, що подібні висловлювання — «неприпустимі та цинічні, а законними жителями Криму є виключно громадяни України та особи, які в законний спосіб оформили своє постійне або тимчасове перебування на українській території».
Польський експерт з безпеки, професор Університету в Білостоку, вважає, що пропозиція Радослава Сікорського є нереальною до виконання. У першу чергу тому, що росія на таке ніколи не погодиться, тому немає реальної можливості завести на півострів місію ООН.
Даніель Боцьковський каже, що ця тема не крутилася в польських ЗМІ, тому важко сказати, як цю заяву буде сприйнято в Польщі. Він також вважає, що ця заява є трохи дивною для Радослава Сікорського:
«Трохи дивним є це твердження з уст Радослава Сікорського, бо, на мою думку, він реально оцінює, що таке ООН. Я скажу як історик і експерт з безпеки, що війна в Україні почалася з нападу одного члена-засновника ООН на іншого члена-засновника ООН, на додаток, члена Постійної ради з безпеки з правом вето. Це призвело до того, що цей напад порушив усі найважливіші принципи Статуту ООН. В цій ситуації важко передати Крим під управління чи контроль ООН. З тієї простої причини, що, по-перше, між Україною та російською федерацією в самих структурах ООН знову ж таки непропорційна різниця можливостей. По-друге, я не знаю, де впродовж багатьох років ООН фактично мала мандат на проведення такого голосування. Бо для того, щоб ООН отримала такий мандат, перш за все, він повинен пройти через Генеральну Асамблею і Радбезу ООН, куди він не пройде з простої причини — росія це заблокує. А якщо не росія, то Китай».
Крім того, незрозуміло, в якому вигляді ООН дійсно раптом з'явиться на цих територіях? У формі місії? Хто б її захистив? Як би це виглядало?
«Це нереально для набагато менших конфліктів. Що вже й казати про політику російської імперії, яка відновлюється і намагається відновитися де-факто в межах більшовицької росії, бо так можна дивитися на дії, до яких зараз вдається росія. І виходячи з позиції відновлення імперії, то навіть оминаючи факт, що це малоймовірно навіть з погляду міжнародного права, немає абсолютно ніякої можливості, щоб щось подібне відбулося відповідно до будь-яких засад. Бо хто мав би голосувати на референдумі і на якій основі? Як жителі Криму мають здійснити своє волевиявлення? А які жителі Криму? Ті, хто там? Ті, кого депортували? Ті, що втекли? Ті, хто не зможе туди повернутися для голосування, бо можуть звідти не вийти?
Це абсолютно неможливо, навіть, якби ми тільки поглянули на це дуже загально через призму політики російської федерації. Немає такої можливості. Російська Федерація в жодному разі не погодиться на будь-які дії, які можуть підірвати її в лапках «територіальний суверенітет». Хочу нагадати, що росіяни, дотримуються своєї традиції (ще з 1939 року), не тільки голосувати за те, що їм не належить. Бо чи є якась різниця між голосуванням про приналежність Криму і тими фіктивними голосуваннями щодо Донбасу, Херсонської області чи Харкова? Немає. Отже, це пропозиція, яка сама по собі, на мій погляд, абсолютно, абсолютно неправильна, тому що ми ніколи не дочекаємося жодних дій з боку російської федерації, які могли б призвести до того, що російська федерація щось втратила б».
Будь-який мандат ООН, як говорить Даніель Боцьковський, означає, що ця територія є спірною. Якщо ми вважаємо, що це спірна територія, то ми ставимо під сумнів територіальний суверенітет України.
«Звичайно, знову ж таки брутальне питання полягає в тому, наскільки територіальний суверенітет України може бути збережений у реаліях світу, в якому ми живемо. Більш-менш поляки ставили собі те саме питання у 1945 році після Ялти. І також замислювалися — чим є територіальний суверенітет Польщі. Хто насправді вирішує, якою вона буде. І не тільки ми, адже рішення приймали за всіх.
Тож щодо Криму жоден мандат ООН не призведе до чогось, що називається чесним референдумом. Бо росія такого слова не знає. Ну і росія теж скаже, що референдум був уже в 2014 році. А крім того, як провести референдум? Хто вирішить, хто прийде голосувати? Як? Де ми візьмемо списки жителів Криму з моменту вторгнення? І так далі, і так далі. Це дуже абсурдна ідея. Тим більше, що це територія, яку росія вважає своєю. І вона не може дозволити собі будь-яку ситуацію, коли будь-хто може голосувати за те, якою має бути частина російської федерації, тому що це буде кінець російської федерації.
Все дуже просто — в той момент, коли росія погодиться на будь-які місії чи будь-які дії на тих територіях, які вона вважає своїми, вона відкриє скриньку Пандори для всіх територій у російській федерації, на Кавказі і не тільки, які дуже радо скористаються з такої можливості», — говорить Даніель Боцьковськй.
Також Даніель Боцьковський вважає, що неможливо знайти порозуміння в цій ситуації. Так експерт відреагував на слова Радослава Сікорського про те, що той «не бачить, як вони (Україна і росія — ред.) зможуть домовитися без демілітаризації Криму».
«Не буде порозуміння. Бо порозуміння у випадку росії з тим менталітетом, який сьогодні вона має, означало б підрив її імперських прав на будь-якому рівні. І рф на це не погодиться.
Якщо провести історичні аналогії, то росія багато років ставилася до України як до колонії. Україна віддала величезну, величезну данину крові під час війни 1905 року, коли туди забрали українців у солдати, у 1914 і 1918 роках, коли точилися бойові дії під час польсько-совєцької війни.
Цю данину вона віддала в 1939, 1944 роках, коли повернулися росіяни. Цю криваву данину вона віддала, коли українців і білорусів гнали до Берліна, бо вже закінчилися казахи, узбеки, таджики і всі інші. Вона заплатила жертвами Голодомору, і багатьма іншими репресіями, тому це не ті стосунки, в яких ми можемо сказати, що росія ставилася б до України так, до рівного, з ким щось можна вирішувати. Росія не розглядає ні Україну, ні Білорусь як суверенні держави з правом на самовизначення. Вона трактує їх лише як бунтівні регіони колишньої царської, а потім більшовицької росії», — зазначає експерт.
Український політик, політичний оглядач, колишній депутат Верховної Ради України Борислав Береза, вважає, що Радослав Сікорський не просто так зробив цю заяву, і скерована вона радше не для польського суспільства. Це сигнал українському президентові, як говорить експерт.
«Я вважаю, що будь-які намагання вирішити питання деокупації Криму треба вітати. Головне, щоб вони базувалися на міжнародних стандартах, домовленостях і на якійсь законодавчій базі. Пан Сікорський гарантовано знає, що немає жодних законних правових підстав для того, щоб передавати територію Криму під мандат ООН або іншої організації.
Це перше. Тому питання — навіщо він це зробив. Сто відсотків, що це було розраховане не на внутрішнього споживача, тому що, давайте відверто казати, поляки дуже далекі від вирішення питання Криму.
Але ця ситуація сталася після того, як між Сікорським та Зеленським вийшла незлагода в особистому спілкуванні під час їх зустрічі в Києві. Мені здається, що пан Сікорський робить цю заяву, щоб, скажімо так, зробити дискомфортну ситуацію для Зеленського: "якщо щось, я буду потім казати, що я намагався хоч щось зробити, а що ви робите?".
Хоча заздалегідь розуміє, що його пропозиція неприйнятна для України. Її неможливо реалізувати.
А найцікавіше, що ця ситуація, яку він пропонує, — передачу під мандат ООН — не буде сприйнята не лише в Україні, а й в росії. Тому це фактично струс повітря, а не пропозиція для вирішення питання».
Така ситуація, говорить Борислав Береза, що тільки погіршуються відносини між Україною і Польщею на рівні політиків.
«Політичні еліти повинні пригадати про свою особисту відповідальність на тлі того, що є неприборканий агресор і окупант з Кремля і те, що амбіції Путіна простягаються значно далі, ніж Україна. Тому те, що не працює на покращення відносин між Польщею і Україною, те, що не може налагодити стосунки між нашими державами, треба взагалі прибрати з наших відносин.
Навіть якщо особисті стосунки політиків не найкращі, вони повинні керуватися державними інтересами і майбутніми інтересами своїх держав. А в інтересах Польщі, щоб Україна перемогла, в інтересах Польщі, щоб росія програла, в інтересах Польщі мати надійного, рівного партнера, як Україна поряд з собою», — говорить Борислав Береза.
Паралельно з цією заявою Радослав Сікорський, зокрема, один із небагатьох політиків європейських і польських, який говорить про необхідність надання Україні дозволу на використання далекобійної зброї, заявляє теж про передачу МіГ 29 Україні. На зустрічі з Блінкеним у Варшаві він сказав, що Польща зацікавлена в збиванні російських ракет і безпілотників над територією України, бо це теж в інтересах безпеки Польщі. І ці заяви кардинально різні.
«Все поясниться легко. Сікорський досвідчений політик. І він одночасно каже те, що буде сприйматися партнерами, і те, що буде сприйматися Україною. Посил про Крим — це посил не для ООН, не для Сполучених Штатів, не для європейської спільноти.
Це посил особисто Зеленському, який після спілкування та непорозуміння і стався. Те, що він каже зараз — це теж в інтересах Польщі. Тому що він добре розуміє, що рано чи пізно російська ракета або "шахед" може не тільки залетіти на територію Польщі, а й накоїти там біди.
Саме тому він і просить такого дозволу. А про "міги" він не каже про те, що він готовий хоч зараз віддати їх. Йому цікаво отримати замість "мігів" американські літаки F-16 або F-35. Тому тут якраз він відслідковує свої інтереси і проявляє таку класичну європейську позицію, за що ми йому вдячні».
Борислав Береза вважає, що це одночасна ілюстрація старої української приказки, що «розумне теля дві мамки ссе». Так і тут — Сікорський не забуває як внутрішній порядок денний, так і зовнішній і грає по обох напрямках. Він досвідчений політик, але його досвідченість схоже грає зараз на нього особисто, а повинна грати на інтереси Польщі.
«Хочу сказати, що Сікорський дуже часто робить проукраїнські заяви. Я дуже добре пам'ятаю його промову в Давосі, це була суцільно проукраїнська заява. Але ще раз хочу сказати, за це ми йому дякуємо.
А от за пропозиції, наприклад, щодо Криму, навіть якщо він хотів "уколоти" президента України, за це ніхто йому дякувати не буде. Навпаки, таку пропозицію треба тільки засудити. Бо це дає можливість росіянам апелювати, що бачите, є в Європі ті, які кажуть про можливість, що, може, Крим і не український. Не може давати європейський політик такі підстави росії. Не має права — і перед Україною, і перед Польщею його відповідальність за такі слова дуже велика.
Тому він повинен розуміти не тільки наслідки після такої заяви, а й наслідки, які можуть призвести до дій росії».
Якими ж можуть бути дії росії? Український журналіст Тарас Березовець у своєму відеоблозі заявив про те, що можливість робити такі заяви може свідчити також і про послаблення режиму путіна.
«Ну я не дуже погоджуюсь з цим, — говорить Борислав Береза. — Більше того, я вважаю, що, скоріш за все, тут ситуація трохи інакша. Путіну цікаво будь-яке обговорення прав України на Крим. Будь-яке. Навіть суперечливе. Тому що це дає підстави йому підіймати питання того, що Крим тоді дійсно може належати росії. І треба вимагати від України відмови від Криму. І от це найстрашніше. Більше того, скоріше за все, що путін буде використовувати цю заяву далі, але не через свої говорячі голови, а через тих європейських лідерів суспільної думки або політиків, які співпрацюють з кремлівськими наративами в якихось своїх особистих інтересах».
Слухайте аудіоверсію у звуковому форматі у доданому файлі:
19:37 SIKORSKI_KRYM_ONZ_BOCKOWSKI_BEREZA_2024_09_20.mp3 Заява Радослава Сікорського щодо Криму: що за нею стоїть?
Розмовляв Володимир Гарматюк