Після окупації Криму росією 2014 року ситуація з правами людини на півострові значно погіршилася. Про це заявляють кримські правозахисники. За їхніми словами, тисячі активістів були репресовані за свою громадянську позицію, проти них порушені кримінальні справи, росіяни систематично вдаються до арештів, обшуків, затримань, викрадення людей, про що розповіла менеджерка з комунікацій Кримськотатарського ресурсного центру Тетяна Савчук:
— В особливо складному становищі опинився корінний кримськотатарський народ, який зазнає репресій. За даними Кримського ресурсного центру, за період окупації Криму зафіксований щонайменше 371 політичний в'язень, переслідуваний за кримінальними справами. З них 229 — представники корінного кримськотатарського народу. На жаль, сьогодні багато родичів політичних в'язнів які перебувають в місцях несвободи російської федерації втрачають віру, що їхні родичі повернуться додому. Проте на прикладі історії політичних в'язнів, які змогли достроково повернутися в Україну в межах обмінів, ми хочемо показати ефективність постійної адвокаційної та інформаційної роботи.
Голова правління «Кримськотатарського ресурсного центру», член Меджлісу кримськотатарського народу Ескендер Барієв зазначив, що після пережитого за радянських часів вигнання з Криму, кримські татари отримали імунітет від спокуси співпрацювати з російськими окупантами:
— Для кримських татар, коли 2013-го року розпочалася окупація Криму, коли окупанти намагалися домовитися з кримськими татарами, кримські татари посіли принципову позицію — ми не можемо підтримувати того, хто порушує міжнародне право, хто порушує права людини. І тому ми бачимо впродовж всіх цих вже понад 10 років як системно і постійно переслідують кримських татар, переслідують проукраїнських активістів й етнічних українців. 2013-го року ми попереджали про те, що добре не буде. Окупанти будуть приходити до домівок, вони будуть проводити обшуки, вони будуть затримувати, вони будуть викрадати. Так і сталося. Ми фіксуємо і документуємо всі порушення прав людини, пов'язані з Кримом, а від 2022-го року почали фіксувати, документувати й реагувати на злочини проти прав людини, що вчиняються на нових окупованих територіях в Херсонській і Запорізькій областях. Адже там теж компактно проживають представники корінних народів. На цей час, за даними Кримськотатарського ресурсного центру, є 231 кримський політв'язень. З них — 141 представник корінного народу. Ми не можемо говорити, що це повні дані. Найбільш поширена тенденція, що почала проявлятися 2024 року, це коли окупанти почали проводити викрадення, в тому числі й на території окупованого Криму. Вони почали приходити з обшуками вночі, почали попереджати — якщо ви не будете про це говорити вголос, ваші близькі люди будуть звільнені. І дійсно, задокументовані кілька десятків таких випадків, коли їх справді потім звільняли. Але є й інші випадки, коли людину затримують, вивозять її, і потім про неї немає жодної інформації.
Російська федерація взагалі не хоче нічого чути ані про Крим, ані про цивільних заручників у Криму, як сказав представник Уповноваженого Верховної Ради України з прав мешканців Автономної республіки Крим та Севастополя Ельвін Кадиров. Він визнав, що така позиція Москви є головною перешкодою для звільнення кримських політв’язнів:
— Повернення кримських цивільних заручників — дуже велика проблема для Москви. І вони завжди кажуть на всіх міжнародних майданчиках: "Це наші громадяни, це наша внутрішня справа". Раніше в Криму окупантами була впроваджена примусова паспортизація. Вони це вчинили, щоб на міжнародних майданчиках заявляти про те, що політв’язні там, це їхні внутрішні проблеми, а не захоплення й депортація українських громадян. В нас є окремий список політв’язнів — це важко хворі люди в тюрмах російської федерації. Вони рахують не дні, що лишилися до повернення в свої родини, а години, які їм лишилося прожити. Серед важко хворих є такі, які вже не сподіваються побачити свою родину взагалі. В нас таких зафіксовано щонайменше 40 осіб. Вони потребують належної медичної допомоги і ми працюємо, щоб вони отримали це лікування. Але найперше ми кажемо про їхнє повернення. Проте російська федерація не хоче й чути про це. Однак ті 160 в’язнів, представників корінного народу України, кримських татар, яких вдалося повернути, — це показник того, що це можливо, що це працює. Тому повернення кожного для нас — дуже велике завдання. Це перемога свободи, перемога справедливості і наша спільна праця.
Ельвін Кадиров радить активістам правозахисних організацій, а також рідним та близьким заарештованих кримських активістів негайно поширювати інформацію про нелюдське поводження з жертвами репресій та якнайшвидше доносити її до міжнародної громадськості:
— Я був свідком того, як колишній російський політв'язень Володимир Кара-Мурза, коли щодо нього були застосовані тортури, то ця інформація дійшла до спецдоповідача ООН по росії. Ми якраз разом з ним тоді були, спілкувалися в той час. І я переконався, наскільки важливо, щоб така інформація надходила своєчасно. Тому що спецдоповідач може зробити заяву, а це ООНівська структура і росія на це реагує. Якщо своєчасно, не через тиждень, не через місяць, а одразу буде надана подібна інформація, то це може задіяти такі міжнародні механізми, як спецдоповідач. Або ми постійно звертаємося до Робочої групи ООН з насильницьких зникнень. І завдяки такій своєчасній реакції, багато людей були звільнені впродовж 2022 року, під час окупації Херсонської і Запорізької областей.
Найбільшою помилкою родичів викраденого чи заарештованого політв'язня є мовчання зі страху загострити стосунки з російськими окупантами. Так вважає дружина колишнього кримського політв'язня, заступника голови Меджлісу кримськотатарського народу Нарімана Джеляла, Левіза Джелял:
— В боротьбі за свої права і за права людей в Криму, мій чоловік став заручником Кремля. Політв'язнів, чиї імена ми сьогодні чуємо, які інколи лунають в пресі, це лише мала частина політв’язнів, бо їх набагато більше. Про деяких ми навіть не знаємо. Одні не мають можливості про себе заявити, інші просто бояться це зробити. Вкрай важливо після зникнення чи викрадення людини, якомога гучніше інформувати про це суспільство. Це може врятувати людину, по-перше, від жорстокого поводження з боку ФСБ вже в перші години. Це допоможе припинити ці жорстокі дії щодо людини. Це змусить викрадачів офіційно визнати цю людину затриманою, що дає змогу допомогти їй адвокатам, надати цій людині юридичну допомогу. В будь-якому випадку це краще, ніж просто мовчати. Розуміючи і знаючи це, я свого часу, разом із друзями Нарімана, після його викрадення розголошувала про це якомога гучніше. Одночасно важливо організовувати розшук людини, офіційно звертатися до всіх уповноважених силових структур щодо зникнення чи затримання людини. Не варто розраховувати на те, що там неодмінно можна отримати чесну відповідь. Але це треба робити, бо застосування саме такого алгоритму й інформаційного розголосу, розшуку людини, є певним імунітетом для людини, яка зникла чи була затримана. Очевидно, що є певні ризики, що співробітники ФСБ одразу рекомендують родичам, адвокатам не ділитися інформацією щодо затримання і катувань, стверджуючи, що нібито так буде краще. Але не треба чекати! Треба починати діяти одразу, бо після цього це може бути сприймато ними як непослух чи спричинити помсту з їхнього боку.
У Представництві президента України в Криму заявили, що понад 40 кримських політв'язнів незаконно етапували, а по факту просто депортували до пенітенціарних установ на території росії. За інформацією Представництва, від початку 2024 року окупанти незаконно перемістили з Криму до в'язниць на території росії щонайменше 12 політв'язнів, а ще як мінімум 20 політв'язнів були протиправно переміщені з російських в'язниць до російських колоній у віддалених регіонах тієї держави. На тлі цих репресій проти інакодумців, окупаційна влада Криму вдається до інсценування єдності корінного народу півострова з російським окупаційним режимом. В грудні, в окупованому Сімферополі від імені кримських татар відбувся «з'їзд» колаборантів. Російська пропаганда стверджує, що в ньому взяли участь понад 400 осіб, половина яких буцімто з інших країн світу. Ці колаборанти запросили президента Туреччини Реджепа Ердогана відвідати окупований Крим і заявили про підтримку агресивної війни росії проти України. Кримськотатарські видання на підконтрольній території України назвали це «політичною виставою», на якій були присутні «так званий муфтій окупованого Криму Еміралі Аблаєв» та підконтрольний росії «голова Криму» Сергій Аксьонов.
Олександр Савицький