Алєксандр Лукашенка, який безперервно керує Білоруссю 31 рік, був і залишається докорінно радянською людиною. Він став очільником держави, коли більшість країн, що виникли після розпаду СРСР, переходили до ринкової економіки, але лише через десять років заявив, що настане день, коли він потисне руку «останньому приватному підприємцю в країні». Це тому, що білоруський диктатор сприймає будь-який бізнес як тимчасове необхідне зло і має постійний намір остаточно його викорінити. Це не єдина його думка, клінічну оцінку якої ми залишаємо за медичними працівниками. Однак, на жаль, це не вирішує проблеми.
Попри зусилля режиму в Мінську в 9-мільйонній Білорусі все ще працюють 237 тисяч приватних підприємців, хоча за останній рік ця кількість скоротилася на шість відсотків. Однак навіть якби ця тенденція залишилася постійною, 70-річний білоруський диктатор, ймовірно, не дожив би до здійснення своїх мрій. Можливо саме тому влада в Мінську вирішила прискорити процес етатизації (одержавлення – ред.) білоруської економіки.
На початку минулого року вийшла постанова уряду Білорусі, якою звужено перелік видів господарської діяльності, якими можуть займатися приватні підприємці та ремісники. Певні сфери тепер доступні лише компаніям, які підлягають більшому державному контролю та повинні платити значно більше податків, аніж малий бізнес. Тому уряд зобов’язав підприємців внести офіційні зміни в організаційний статус. Перетворення є обов’язковим і має відбутися до кінця цього року. Хто не погодиться, той буде змушений закрити свій бізнес.
Але й цього для режиму виявилося недостатньо. Він вирішив зробити ще один крок до економіки північнокорейського зразка. Ну а вже з весни наступного року місцева виконавча влада отримає право погоджувати кандидатів на посади керівників приватних компаній. Очільник адміністрації Лукашенкі Дмитро Крутий нещодавно анонсував підготовку постанови, яка значно посилить такі повноваження у сфері. Ймовірно, документ буде підписано наступного місяця. Дмитро Крутий повідомив, що влада не перешкоджатиме призначенню директорів невеликих підприємств, наприклад, перукарень чи невеликих аптек.
Він додав, що головною критикою приватного бізнесу є його «слабка участь», як він висловився, у зусиллях з розвитку міст, тому відтепер компанії, які виділяють ресурси на конкретні проєкти з покращення інфраструктури, можливо, отримають податкові пільги. Це означає, що ситуація виглядатиме приблизно так: керівник приватного підприємства приходить до районної влади «узгоджувати кандидатуру», а йому кажуть: «Ти більше не можеш бути директором, бо ми тебе на цій посаді не бачимо. У нас є кращий кандидат, колишній міліціонер чи державний службовець у відставці з великим адміністративним досвідом. Хіба що ми погодимося, щоб ви й надалі керували своїм підприємством, якщо воно візьметься за власний кошт відремонтувати покриття двох вулиць у місті». Схема просто ідеальна! З такими темпами доїння приватного бізнесу мрія Лукашенкі може здійснитися набагато швидше.
Моя знайома, яка займається бізнесом у Мінську, сказала, що якщо справи в країні й надалі підуть у цьому напрямку, то вона з сім’єю буде змушена переїхати у велике російське місто, де умови для ведення бізнесу простіші, і разом з тим для неї немає мовного бар’єра. З міркувань цензури я не можу цитувати решту її заяви дослівно, хоча можу додати, що вона повністю стосувалася економічних концепцій нинішнього білоруського уряду. Підприємиця також вважає, що насправді Лукашенка та його адміністрація зацікавлені не в тому, щоб вичавити з бізнесу більше податків, а в тому, щоб підпорядкувати всю економіку державі. Бо тоді легше контролювати «лояльність» громадян. «Приватний підприємець, — пояснює вона мені, — вільна людина. І для Лукашенка неможливо уявити, що в країні під його владою будуть люди, незалежні від нього».
Білоруси, позбавлені владою можливості змінювати країну, як завжди, «голосують ногами». Торік країну покинули, за різними оцінками, від 50 до 100 тисяч осіб. За останні п'ять років — понад півмільйона. Зараз вони працюють переважно на користь економіки Польщі, Литви та Грузії, бо там держава має інший підхід до підприємців, не називає їх, як Лукашенко, «вошивими блохами» та «кровопийними п’явками». Лише в Польщі у 2023 році було зареєстровано понад шість тисяч фірм, які належать громадянам Білорусі. Це значні втрати для білоруської економіки. За оцінками адміністрації Лукашенка, торік економічні та політичні емігранти вивезли з країни щонайменше кілька сотень мільйонів доларів капіталу. Це свідчить про те, що білоруси ментально досить далекі від Північної Кореї, тож для країни та її приватного бізнесу є надія на повернення до нормального життя після закінчення диктатури Лукашенкі.
Автор: Білоруська служба Польського радіо/ Опрац.: Т.А.