Видання «Gazeta Polska Codziennie» помістило статтю Марціна Германа «Від Сребрениці до Маріуполя». Як читаємо, «після Сребрениці здавалося, що нового геноциду в Європі не буде. Однак, світ не зробив висновків після цього злочину. І наслідки – жахливі. Яким є урок з Маріуполя і Бучі?», – запитує автор.
Далі мовиться про те, що польський міністр закордонних справ Збіґнєв Рау відвідав Балкани, також від імені ОБСЄ, в якій Польща зараз головує, у 27-му річницю геноциду в Сребрениці, вчиненого військами Республіки Сербської в Боснії. Дописувач нагадує, що тоді, на очах усього світу, вбито понад 8 тисяч боснійських чоловіків і хлопців. Жінок і дітей вигнали. Це не було випадковими «побічними збитками», а запланованим холоднокровно геноцидом, метою якого було знищення певної етнічної спільноти на окупованій території. На те, що злочин був запланований, вказує організація і швидкість, з якою його здійснювали – він тривав кілька днів. Чимало вказує, що подібне планували після займання чергових боснійських міст, – нагадує дописувач.
Далі він вказує, що сьогодні принаймні Захід постачає Україні зброю, й вона без порівняння краща за ту, яку наприкінці війни передали боснійцям і хорватам. «Подумаймо, однак, що було б, якби таку зброю Захід доставляв протягом останніх восьми років, які передувли нинішній війні. Може, її зовсім не було б?», – вказує автор
«Різниця ще така – як би воно не звучало – що російські злочини навіть гірші, ніж тогочасні сербські. Злочинці Младича принаймні дозволяли втекти жінкам, літнім людям і дітям. Москалі ж на зайнятих територіях вбивають, ґвалтують, тортурують цивільне населення, також жінок і дітей. Серби “лише” ґвалтували жінок, а відтак більшість цивільного населення депортували. Коли закінчиться війна, масштаб масових злочинів і число жертв, безперечно, буде більшим, ніж у Боснії і Герцеґовині», – наголошує автор статті.
Н.Б.