День усіх святих і Задушний день – це одні зі свят, які, попри своє римо-католицьке закорінення (доповнене язичницьким), важливі і для невіруючих. Й у цьому немає нічого дивного, адже вони нагадують нам про істини, абсолютно фундаментальні для нашого існування, – пише Томаш Терліковський у виданні «Tygodnik Solidarność».
Доктринальний зміст свят досить очевидний, хоча нерідко він зовсім відсутній у проповідуванні та в суспільному усвідомленні. Для переважної більшості з нас набагато важливіше усвідомити значення пам’яті та її закорінення.
Коли стоїмо на цвинтарі, іноді біля могил дідусів і бабусь, іноді батьків, а іноді родичів чи знайомих – опиняємося перед основною істиною, що ми – лише елемент певної безперервності, – продовжує автор.
Нас немає без наших попередників, без батьків (якими б вони не були), без дідусів. Вони визначають нас на добрий і на поганий час. Також нас немає без інших членів нашої спільноти, нашого народу, який охоплює не лише нас, які зараз живемо, а й усіх, хто вже помер. Нашим мисленням, відчуттям, часто – вірою ми завдячуємо іншим, іноді тим, хто вже відійшов, і в такі дні варто про них пам’ятати. А цю пам’ять – передати далі, щоб її розповідали, повторювали й щоб вона стала основою ідентичності для майбутніх поколінь, – наголошує публіцист.
Н.Б.