Хоча про професійне вигорання написано не один посібник, тема батьківського вигорання — все ще terra incognita, читаємо на сторінках Dziennik Gazeta Prawna.
«Настав час, щоб голос батьків почули», — стверджує доктор Маґдалена Росохацька-Ґмітшак, сімейна соціологиня з Варшавського університету. «Після (Другої світової - ред.) війни світ захопився ідеєю нуклеарної сім’ї - невеликої, яка складається з двох поколінь. Це була відповідь на соціальну ситуацію: багато людей загинуло, а старі зв’язки розпалися. А також економічну — ринок праці потребував мобільних, а тому невеликих сімей», — пояснює експертка. Ідею нуклеарної сім'ї популяризував американський соціолог Талкотт Парсонс, який проголосив, що вона самодостатня і може впоратися з будь-якими умовами.
У Польщі, як і в інших країнах, досі існують моделі, коли бабусі, дідусі, батьки та діти живуть під одним дахом. Проте така модель поволі занепадає. Причиною цього стала міграція з малих міст і сіл до великих агломерацій, внаслідок чого, як пише видання, батьки повинні дбати про дітей самостійно. В результаті чого виникає втома від буденних справ та, зокрема, батьківства.
Окрім того, суспільство щойно вийшло з пандемії, яка зблизила одні сім’ї, але втомила інші. До цього додалися економічна невизначеність і проблеми безпеки, пов’язані з (повномасштабною - ред.) війною в Україні, — додає видання. «Ми не знаємо, скільки часу має тривати стрес, щоб спричинити вигорання. Це справа індивідуальна», — читаємо думки експертів на сторінках видання. Ці експерти також відкидають ідею про те, що сьогодні ми спостерігаємо кризу сімейного життя.
Dziennik Gazeta Prawna/Д.Н.