Поки що можна було спостерігати за какофонією розпливчастих і суперечливих заяв ключових лідерів, що призводило до відчуття роз’єднаності та розгубленості, пише автор статті на сторінках тижневика Sieci.
Після майже півтора року війни в Європі стає зрозуміло, що Північноатлантичний альянс не має жодної позитивної стратегії, яка б обіцяла ближчий чи подальший, але прийнятний для Києва шлях припинення бойових дій. І, мабуть, немає людини з реалістичним поглядом на глобальну політику, яка б не зрозуміла двох фундаментальних істин про війну, що триває.
У Вільнюсі лідери НАТО отримають найсерйозніший шанс змінити хід війни. У них є два способи зробити це, переконує тижневик. Західні лідери могли б вирішити кардинально змінити підхід до війни, тобто дозволити в якійсь перспективі участь «західних ресурсів» в захисті українського повітряного простору. Але чим ближче до Вільнюса, тим більше такі голоси згасають.
Другий шлях має бути легшим для лідерів альянсу, оскільки він не потребує – принаймні на даний момент – розгортання ні власних «ресурсів», ні «повітряних екіпажів». Треба визнати, що українське керівництво чітко усвідомлює, що на цьому політичному полі зараз потрібно активно працювати. Тож президент України заявляє, що не приїде на Вільнюський саміт, якщо там не буде сформульовано запрошення України до членства. «Україні немає сенсу бути на цьому саміті», - каже президент України. Така тактика Володимира Зеленського бентежить союзників, оскільки це може означати делегітимізацію Вільнюських домовленостей.
Тим часом щодо запрошення для України між лідерами ключових країн альянсу виникла какофонія. Коаліція відкритих противників такого запрошення відома, і з точки зору польської політики це має бути дуже повчальним. Про це деякий час повідомила Financial Times із власних джерел, вказуючи на антиукраїнську угоду Байдена, Сунака та Шольца, які мають намір запобігти дебатам у Вільнюсі щодо членства України в НАТО. Панорама зараз кардинально відрізняється від тієї, яка була в 2008 році в Бухаресті, коли Лех Качинський переконував Буша-молодшого запросити Київ до НАТО. Однак цього разу Франція, переглянула власні надії на Росію, і Макрон шукає якийсь modus vivendi між вимогою України, яку підтримують країни Балтії та Польща, та опозицією, пише тижневик.
У Братиславі, у своїй промові на конференції з питань безпеки Globsec, Емманюель Макрон визнав, що у Вільнюсі буде важко досягти консенсусу щодо запрошення України, але вона повинна принаймні отримати «сильні, конкретні та відчутні гарантії безпеки» та «шлях до повного членства».
Але як переконує автор статті на сторінках тижневика Sieci Вільнюсі все ще може статися.
Sieci/Д.Н.
