У виданні «Puls Biznesu» читаємо, що саміт Організації Північноатлантичного договору (НАТО) у Вільнюсі – це різноманітні елементи пазлів, які теоретично повинні до себе пасувати. Головним елементом є засідання Північноатлантичної ради, найвищого органа, який ухвалює рішення, в складі президентів і прем’єр-міністрів. Другий елемент – засідання, розширене на глобальних партнерів з інших континентів, Азії та Австралії. І третій, через напад Росії на Україну – найважливіший: інавгураційне засідання Ради Україна-НАТО, з фізичною участю президента Володимира Зеленського.
Успіхом саміту НАТО у Вільнюсі 31 держава визнала приєднання Швеції як 32-го члена Північноатлантичного альянсу. Публіцист Яцек Залєвський пише про дежавю, адже рівно рік тому, після саміту в Мадриді, панувала радість із посилення східного флангу НАТО й того, що Балтійське море стане внутрішнім морем альянсу, завдяки згоді президента Туреччини Реджепа Таїпа Ердогана на вступ Швеції.
У найчорніших снах ніхто не уявляв, що затримка з ратифікацією цього процесу з боку турецького правителя триватиме весь рік. Зрештою, до нього радо приєднався інший гальмівний, Віктор Орбан, – коментує автор. Як він зазначив, у Вільнюсі ми почули ці ж обіцянки, отже, з оплесками краще стриматися до моменту, коли процедура буде закінчена й уряд Швеції передасть урядові США комплект документів.
Н.Б.