Два роки від початку російського повномасштабного вторгнення в Україну спонукають до спроби оцінити його результати з різних точок зору, зокрема, гуманітарної, економічної та військової. Що стосується військового аспекту, то напрошується фундаментальне питання: чому країни НАТО свого часу не надали Україні техніку і боєприпаси в обсягах і структурі, які б дозволили їй відбити це вторгнення і відновити свою територіальну цілісність? Читаємо перші запитання від автора статті.
Автор відразу наводить дві відповіді. Перша — країни НАТО не змогли цього зробити, бо не були до цього належним чином підготовлені. Свою роль у цьому відіграла віра стратегів НАТО в оборонну слабкість України. Друга причина полягає в тому, що через демократичну систему, яка панує в країнах НАТО (за винятком Туреччини та Угорщини), уряди цих країн змушені рахуватися з пацифістськими настроями «втомленого війною» електорату (опитування, виборчий календар), з коаліційними партіями, які неохоче ставляться до України (якщо уряд є коаліційним, як у Німеччині), або з опозиційною партією (як у випадку з республіканською партією в Конгресі США).
Цих двох відповідей недостатньо, на думку видання, щоб авторитетно пояснити, чому Захід фактично толерував російські воєнні злочини в Україні протягом двох років (окрім обмеженої військової допомоги та економічних санкцій, які, до того ж, все одно виявилися порожніми). А причина, як пояснює видання, пов'язана з уявними наслідками геостратегічного характеру гіпотетичної війни, яку виграла б Україна проти росії.
Наслідками цього можуть стати крах путінського режиму і заміна його диктатором, ще більш небезпечним і непередбачуваним, або ж розпад державної структури росії, що призведе до її занурення в хаос. У будь-якому випадку, це може створити ризик дестабілізації в глобальному масштабі, пов'язаний з можливістю захоплення безвідповідальними силами російського ядерного арсеналу, підсумовує видання.
Gazeta Wyborcza/Д.Н.
