У тижневику Наше слово, який видає Об’єднання українців у Польщі, — допис Григорія Купріяновича, директора Підляського наукового інституту. Це відгук на статтю від 12 травня «Науковці та громадські діячі — про закордонне українство», присвячену науковій конференції «Закордонне українство: від історії дослідження до прогнозу розвитку».
Спочатку автор наголошує: дуже важливо, що в Україні, незважаючи на війну, яка триває, є зацікавлення закордонним українством. Причому, він звертає увагу, що цей термін охоплює дві відмінні спільноти українців за межами України — українську діаспору (мігрантів) та автохтонних українців. Тобто тих, що є корінними мешканцями території, де проживають, а не опинилися там внаслідок міграції останніх десятиліть чи століть.
Як пише автор, коли війна з російським агресором закінчиться перемогою й Україна будуватиме власне мирне життя, необхідно буде випрацювати повноцінну концепцію співпраці та взаємних відносин між Україною та автохтонними українцями, що живуть за межами української держави. Можливо, варто на законодавчому рівні закріпити відповідальність української держави за долю її культури, мови, історії, системну підтримку для збереження української культурної спадщини за кордоном.
Н.Б.
