З початком чергового вибуху боїв між Вірменією та Азербайджаном повернулася загроза регулярної війни між ними, - читаємо у статті «Тридцять років ненависті» на шпальтах «Rzeczpospolita».
Як нагадує видання, обидві країни розділяє проблема Гірського Карабаху, у період СРСР автономної частини Азербайджану, де живуть вірмени. У результаті конфлікту кінця 1980 – початку 1990 років Карабах проголосив незалежність. Однак ця територія не ввійшла до складу Вірменії, Єреван формально теж не визнав його незалежності. Але тільки завдяки його підтримці він нині існує. Вірменські сили зайняли приблизно 9 відсотків території самого Азербайджану, аби створити «зону безпеки» і зберегти сухопутне сполучення Карабаху з Вірменією.
Карабаський конфлікт
«З роками (від початку боїв – ред.) в обох суспільствах зменшилася готовність до компромісу, а боротьба за Карабах почала мати значення для формування етнічної ідентичності (в обох державах – ред.), - пише газета. Усі лідери Вірменії, за винятком нинішнього прем’єра Ніколи Пашиняна, є вихідцями з Карабаху, а місцева військова еліта задавала тон політиці Вірменії, - читаємо у статті.
На самій «лінії розмежування» у Карабасі протягом двох десятиліть тривали зіткнення, під час яких гинуло до 30 осіб щороку. А тому вибух нинішніх боїв не став несподіваним. Але усіх заскочило місце – 100 кілометрів від Карабаху, на безпосередньому кордоні Вірменії та Азербайджану, - зауважує «Rzeczpospolita».
Унаслідок двох тижнів обстрілів загинуло 19 осіб. Баку пригрозило Єревану ударом по його ядерній електростанції, якщо він спробує атакувати азербайджанську інфраструктуру. Погрози налякали сусідів та Захід, усі почали тиснути на обидві столиці, аби вони закінчили конфлікт.
Як пише видання, найбільший союзник Азербайджану, Туреччина, також змінила правила гри. Турецька влада пообіцяла «не залишити без відповіді» смерть азербайджанських військовим. Однак російський експерт Аркадій Дубнов каже виданню, що заяви Анкари – це тільки політична риторика, розрахована на піднесення власного значення у мусульманському світі. Тим не менш Анкара і Баку розпочали поблизу вірменського кордону спільні військові навчання.
Натомість союзником Вірменії є Росія, яка має на її території військову базу. Проте Кремль не терпить Пашиняна і відмежовується від конфлікту, попри те, що Єреван входить до проросійської військової організації ОДКБ (на відміну від Азербайджану).
Перелік російських звинувачень Пашиняну представила зрусифікована вірменка Марґаріта Сімоньян, керівниця кремлівського пропагандистського телеканалу «Russia Today». «У відповідь на багаторічне добро і захист, які ви отримували від Росії, ви не визнали Крим. Виключно з політичної помсти ви посадили Роберта Кочаряна - незмінного союзника Росії (попереднього президента Вірменії – ред.). Ви наповнили країну антиросійськими неурядовими організаціями, які на вашій території навчають молодь, як скидати владу в Росії. Ви стали плацдармом антиросійських сил на Кавказі. Після усього цього Росія має право плюнути на вам та розтерти», - написала Сімоньян в Інтернеті.
Однак Кремль прямо не сказав, чи не буде підтримувати Вірменію, оскільки це підірве довіру до нього інших держав-членів ОДКБ. Перед оголошенням спільних вишколів із Азербайджаном Ердоган зателефонував до Путіна, аби поінформувати його про це. Він обговорив з ним теж довгий перелік конфліктів, у якому Анкара стає проти Москви: Карабах, Сирія, Лівія, - зауважує «Rzeczpospolita».
Т.А.