«Чому Німеччина любить диктатури?» - запитує Артур Цєхановський на шпальтах «Dziennik Gazeta Prawna». «Німецька влада багато років була винятково поблажливою до недемократичних країн, але важливих для німецької економіки», - відповідає він.
Берлін має чималий список виправдань: від нібито безальтернативності до декларованого бажання до змін «через зближення». За словами експертів, це особливо шкідлива доктрина, що зміцнює режими, - читаємо у статті.
Як зауважує видання, прихильні до влади мас-медіа над Рейном, а їх там переважна більшість, щоразу пояснюють закордонну політику Берліна подібно: «Меркель має надію, що завдяки добрим економічним відносинам вдасться розв’язати важкі політичні питання». Так писало одне з відомих німецьких видань перед візитом Меркель до… Москви. Ще до війни в Україні. А через вісім років Меркель продовжує переконувати, що потрібно інвестувати у «діалог» з Росією та Китаєм, бо тоді «на них є вплив», однак фактів підтвердження цьому немає, - зазначає газета.
«Німеччина не має жодного аргументу, що може вплинути на Путіна та зміну його політики щодо України. Він просто у цьому не зацікавлений», - говорить у розмові з «DGP» Томаш О’Доннелл, експерт енергетичного ринку та викладач приватного берлінського університету Hertie School of Governance.
Аналізуючи реальні дії Берліна та їхні наслідки в економіці та політиці, та порівнюючи їх з риторикою, Конрад Поплавський з варшавського Осередку східних досліджень (OSW) робить песимістичний висновок. «Заявлена Німеччиною доктрина, згідно з якою збереження правильних відносин з недемократичними режимами необхідне, аби змусити їх до поступових змін, ніколи не була повністю правдивою. Вона служила приводом для реалізації певної бізнес-повістки. Однак у мить, коли бізнес починає мати великий вплив на політичні рішення щодо недемократичних держав, політика стає покірною, - говорить у розмові з «DGP» експерт. «Те, що можна досі використовувати таке пояснення і воно не викликає опору громадської думки, випливає із існування визнаного в німецькому суспільстві міфу Ost-Politik, який нібито завдяки зближенню Західної Німеччини та східного блоку привів до демократичних змін у совєтській сфері впливів. Але цей міф ніколи не дотепер не підтвердили. Важко довести, як фінансування певних режимів мало змінювати їх на ліпше. Відбувалося щось протилежне, німецький бізнес і концерни робилися залежними від недемократичних держав. Наслідки тієї політики ми бачимо до сьогодні. Nord Stream 1 і 2 – це найголовніший приклад стійкості цього міфу», - наголошує Поплавський.
Крім того, торгівля з Німеччиною забезпечувала та забезпечує режими валютою, з якої фінансуються владні структури; вони, у свою чергу, тримають суспільство під контролем, - додає експерт.
«Цей міф також має політичну функцію. Це дозволяє моралізувати торгівлю з режимами, які часто переслідують своїх громадян. Використання такої риторики запобігає занадто гучним протестам і дозволяє німцям заявляти, що вони зробили висновки з Другої світової війни і хочуть гарантувати мир за будь-яку ціну», - пояснює експерт з OSW.
Т.А.