Аляксандр Лукашенка таємно провів інавгурацію свого шостого терміну, – пише Анджей Ломановський у статті «Диктатор назвав себе президентом» на шпальтах «Rzeczpospolita».
«Ми знали, що він боїться суспільства. Але нас заскочило те, настільки сильно», – говорить виданню гродненський кореспондент телеканалу «Белсат» Павел Мажейка. Польща не визнала Лукашенки президентом Білорусі.
«Це якийсь сюрреалізм. Так не робить людина, яка стверджує, що її підтримує абсолютна більшість суспільства», – говорить Мажейка. Російський політолог Ґлєб Павловський вважає, що «важко уявити більш показове шоу невіри влади у саму себе, ніж ця таємна інавгурація. Це суперечило самому характеру такої церемонії», – каже він.
Член опозиційної Координаційної ради Павел Латушка сказав, що президент провів «спецоперацію своєї самоінавгурації, а Лукашенка є президентом виключно спецпідрозділів міліції та жмені чиновників».
«Свою силу він черпає з підтримки силовиків та державного апарату. Тепер свою владу він покладатиме тільки на жорстоку силу. Безсумнівно нас чекає мілітаризація суспільства», – говорить виданню «Rzeczpospolita» політолог Валерий Карбалевіч.
У Білорусі вважають, що Лукашенка «не хоче вірити, що це більше не його країна». «Він показав, що не готовий до будь-якого компромісу або щонайменше до розмов з опонентами всередині країни, з Європейським Союзом, який теж пропонував своє посередництво», – підсумував церемонію самоінавгурації, яка, на його думку, є провісником нового етапу влади Лукашенки.
Водночас, однак, білоруський політолог не вважає, що рішення про проведення швидкої і таємної інавгурації пришвидшило фіаско зустрічі євросоюзних міністрів закордонних справ та неспроможність введення європейських санкцій проти Лукашенки. «Він не дуже переймається тим, що говорить і хоче Брюссель. Так звана багатовекторність його закордонної політики (спроба відкриття на Захід – ред.) замінилася моновекторністю – напрямком виключно на Москву», – вважає Карбалевіч.
«Закладання собі потайки корони на голову, корони, яка йому не належить, – це логічний наслідок тотальних виборчих фальсифікацій та репресій проти тих, хто вимагає свободи – включаючи тортури та вбивства. Диктатор вирішив піти проти образу сильної людини, яким він хотів насолоджуватися в очах білорусів. Адже таємно діють боягузи та ошуканці, а не рятівники народу. Але він більше не дбає про свій імідж, бо він один з небагатьох знає результати виборів, він знає, що суспільства вже не хвилює його імідж, а лише усунення його від влади», – пише на шпальтах «Rzeczpospolita» ще один польський публіцист Єжи Гащинський.
Т.А.