Перш ніж росіяни напали на Грузію у серпні 2008 року, вони протягом багатьох тижнів влаштовували невинні та нешкідливі на вигляд військові інциденти на кордоні Південної Осетії, Абхазії та узбережжя Чорного моря. Про те, «що грузинський урок говорить про ігри в Україні», - пише Збіґнєв Парафіанович на шпальтах «Dziennik Gazeta Prawna».
Як нагадує автор, американці, які тоді підтримували і консультували Міхеїла Саакашвілі, добре усвідомлювали той факт, що мова йшла про те, щоб змусити емоційного і часто некерованого президента Грузії реагувати конкретно. Найкраще - це якийсь разючий злочин проти цивільного населення, щоб виправдати необхідність «принести мир» в регіон, залитий кров'ю.
Немає двох однакових воєн, зауважує публіцист. Однак схематично шукається причина, щоб їх розпочати. Як пише автор, якщо нинішні переміщення російських військ навколо українських кордонів, на Донбасі та в Криму перетворяться у відкритий конфлікт, то світ, швидше за все, спочатку почує про «злочин, скоєний українськими націоналістами». І саме цього сьогодні, за словами Парафіановича, бояться польські військові та дипломатичні кола. «Варіант, при якому Росія буде перекручувати сценарій з виною чи, принаймні, співучастю українців у метатезі. І Захід почне вірити в це (особливо Франція та Німеччина), оскільки насправді хоче вірити цьому сьогодні. Буквально декілька днів тому, після російсько-німецьких переговорів щодо ситуації на Донбасі, в німецьких документах з’явилося скандальне положення, яке симетрично просило обидві сторони не створювати напруженості. Ніби забуваючи, що Україна на Донбасі вдома і захищає свою територію, а не діє як агресор», - підкреслює автор статті.
Парафіанович зауважує що влада у Києві при цьому робить багато, аби не піддатись провокаціям. У районі так званої лінії розмежування розгорнуті регулярні підрозділи.
Він зауважує, що після вторгнення у Грузію в 2008 році і поразки Саакашвілі, у якого тоді здали нерви, військові та спецслужби НАТО назвали російську тактику PDE (провокація, обман, захоплення). «Те, що ми спостерігаємо сьогодні навколо України та в Україні, є подібним. І влада у Києві, і Захід, особливо американська адміністрація, провокуються. У театрі, який готують росіяни, кожен має свою роль. Те, чи не відбудеться цей спектакль за правилами, запропонованими Путіним, багато в чому залежить від неросійських акторів. Якщо дозволять себе спровокувати і не побачать підступу, вони опиняться у пастці. Пастці „визволення” України від влади „фашистського режиму” миролюбною Росією», - застерігає Парафіанович.
На завершення автор нагадує, що у квітні 2008 року, незабаром після саміту НАТО в Бухаресті, на якому було вирішено, що Грузія має шанс на План дій щодо членства в НАТО - російський генерал і тодішній командувач Північно-Кавказьким військовим округом (нині Південний військовий округ) Алєксандр Баранов заявив, що його сили відповідають за підтримку миру в регіоні. У липні 2008 року відбулися маневри на Кавказі 2008. Після цього відбувся плавний перехід до вторгнення. Подібно і сьогодні. Росія, можливо, не в змозі дозволити собі велику операцію. Але для корекції кордонів навколо сепаратистських республік та подальшого послаблення України, абсолютно, - підкреслює Збіґнєв Парафіанович у «Dziennik Gazeta Prawna».
Т.А.