«Пересічного росіянина не хвилює Донецьк і Луганськ, він не надає стільки значення Україні, щоб бути готовим бачити хлопців, які повертаються у трунах, які ті з Афганістану. Путін це знає», - говорить у розмові з вікендовим додатком «Plus Minus» видання «Rzeczpospolita» британський політолог, письменник, автор праць на теми міжнародної злочинності та російських безпекових питань, експерт по Росії Марк Ґалеотті.
За його словами, парадоксально, коли Байден назвав Путіна «вбивцею», у Москві це сприйняли з обуренням, але теж із задоволенням, як сигнал, що Кремль ще щось означає. «З цього ж приводу Путін лякає війною в Україні, аби змусити американського лідера до зустрічі, як за часів Брєжнєва, коли Радянський Союз та Сполучені Штати ділили світ», - говорить він.
Водночас, за словами експерта, це не слід очікувати холодної війни версії 2.0. «Америка все ще є потужною, але більше не гегемон. «У цьому може переконатися кожен, хто слідкує за долею Nord Stream 2: Вашингтон не може змусити Німеччину припинити проєкт побудови цього газогону. У середині 1950 років США складали понад половину світової економіки. Сьогодні – це менш ніж одна четверта», - відзначає він. На переконання Ґалеотті, ми входимо у світі із двома домінуючими гравцями – Китаєм і США, але водночас у світ значно більш складний, аніж післявоєнна біполярна система.
На думку Марка Ґалеотті, Тайвань буде головним мірилом американсько-китайського протистояння. «За усіх відмінностей, для Китаю він є чимось, чим для Росії є Україна. Без останньої закінчується російська імперська політика, бачення євразійської потуги. Тому Путін та його покоління не можуть відмовитися від планів підпорядкування України», - вважає експерт.
Політолог каже, що у Москві дуже добре розуміють теж небезпеку від Китаю. «Нещодавно я спілкувався із високопоставленим російським офіцером, який сказав, що за 20 років Москва постане перед вибором: вступити у якийсь союз із Заходом, або погодитися на роль васала Пекіна. Треба визнати, що для російської влади Китай завжди залишається проблемою „на завтра”. Так це бачить Путін і залишає це для свого наступника. А нині йому потрібний Китай, аби показати Заходу, що він має альтернативу і що перед авторитарними режимами – майбутнє», - коментує експерт.
Марк Ґалеотті вважає, що ідея членства України в НАТО є нині безпредметною, адже надто багато країн Альянсу проти такого рішення, бо вони жодним чином не готові відправляти свої війська на війну з росіянами у віддалені райони України. Він вважає, що якби Росія вирішила розпочати широкий наступ, аби побудувати сухопутний коридор до Криму, Захід обмежиться тільки економічними та дипломатичними санкціями, а також постачанням зброї. «Українці муситимуть боротися самі», - наголошує він.
Також, як стверджує Ґалеотті, Захід не хоче «ставити Росію на коліна». «Він пам’ятає хаос у Росії у 1990 роках та побоюється втрати контролю влади над ядерною зброєю, приходу до влади комуністів або ультранаціоналістів. Крім того, якщо Путіна заженуть у глухий кут і йому не буде що втрачати, то він може відповісти захопленням країн Балтії. Він дуже добре розуміє, що НАТО буде важко ефективно відреагувати. У такій ситуації люди роблять просто ірраціональні речі. Я не розраховував би на те, що Путін здасться. Він завжди сприймає самого себе в історичних категоріях. Звісно, якщо він піде надто далеко, то його оточення може позбавити його влади. Питання, чи не зробить цього надто пізно. Треба теж не забувати, що це не часи СРСР. Навіть, якщо Путін має параноїдальний підхід до Заходу, абсолютна більшість росіян не вписується у його геополітичний хрестовий похід. Вони прагматичні, зосереджені на власних інтересах, роблять здебільшого мінімум того, що потрібно, аби якось функціонувати у російській, політичній дійсності», - каже Ґалеотті.
Британський політолог підкреслює, що Москва не задоволена статусом-кво на Донбасі і хоче його змінити. «Росіяни завжди хотіли перешкодити дрейфуванню усієї України на Захід, і не тільки окупацією її частини. Путін стає нетерплячим, адже кошти утримання Донецька та Луганська високі. Тому це спроба змусити Україну до перемовин», - каже він.
Марк Ґалеотті говорить про різні сценарії російської влади щодо України. «Для декого достатньо виведення військ з Донбасу без створення враження очевидної поразки. Але сам Путін є більш амбітним. Я думаю, що він може погодитися на якусь форму „фінляндизації” України та обіцянку, що країна ніколи не вступить до ЄС і НАТО. Кремль знає, що мусить піти на компроміс. Інакше, ніж інші сфери функціонування української держави, її армія останніми роками дуже ефективно модернізована. Ми говоримо про 250 тисяч солдатів зі зброєю, найліпші збройні сили, що мала ця країна. Росіяни можуть, звісно, перемогти їх, але не без дуже великих втрат. На таку перспективу немає жодного ентузіазму у російському суспільстві. Пересічного росіянина не хвилює Донецьк чи Луганськ, він не присвячує також уваги Україні, аби бути готовим бачити повернення у трунах хлопців, як це було з Афганістану і погоджуватися на зменшення і так вже невеликого державного бюджету. А тому, я думаю, що Путін хотітиме перечекати. Він розраховуватиме, що на місці Зеленського знову з’явиться хтось, з ким можна буде легко домовитися, наприклад, Юлія Тимошенко», - говорить в інтерв’ю Марк Ґалеотті.
Т.А.