У виданні «Rzeczpospolita» читаємо, що жодні тюремні вироки проти конкурентів не зроблять Аляксандра Лукашенку більш законним правителем Білорусі. Єдині двері, які перед ним умовно відкриті, ведуть до Москви.
«Кожні президентські вибори в Білорусі закінчуються вироками стосовно людей, які наважились кандидувати проти Лукашенки», – пише коментатор Анджей Ломановський. Далі автор уточнює: 2006 року найвищий вирок отримав Аляксандр Казулін – 5 років і 6 місяців (у в’язниці провів два роки і 6 місяців). 2010 року всі 7 контркандидатів потрапило за ґрати. Найвищий вирок отримав Мікалай Статкевич – 6 років (перебував у в’язниці чотири роки і 6 місяців). Два кандидати втекли з країни. Зараз Лукашенка починає підбивати підсумки минулорічного голосування, і його найбільш небезпечного опонента Віктора Бабарику (чию перемогу передбачали навіть у першому турі) засуджено до 14 років ув’язнення.
Дописувач вказує, що виразно видно, як з кожними наступними виборами зростає гнів Лукашенки стосовно білоруського народу, який щораз більше його не хоче. Але він спрямовує лють проти своїх опонентів, й вони отримують усе вищі покарання. «Незважаючи на це, надалі є багато людей, які кидають виклик диктаторові і зазнають наслідків», – пише автор.
Цього разу, після торішніх виборів, удар отримав майже весь білоруський народ. Але масштаб репресій не змінив загальної ситуації: білоруси надалі не хочуть Лукашенки, а він ніяк не хоче цього розуміти. Всівся в президентське крісло, йому стиснуло щелепи, і не можна його звідси відірвати, – глузує публіцист.
«З польського досвіду (спротиву введенню воєнного стану та генералові Ярузельському) ми знаємо, що фаза активного опору в суспільстві згасає приблизно після чотирьох років. За такого масштабу репресій, як бачимо в Білорусі, стагнація (тобто патова ситуація між диктатором і суспільством) може настати й раніше. Але що далі?» – запитує автор.
«Жодні тюремні вироки проти конкурентів не роблять і не зроблять Аляксандра Лукашенку більш законним правителем Білорусі. Єдині двері, які перед ним умовно відкриті, ведуть до Москви», – пише коментатор, звертаючи увагу, що Кремль підтримує Лукашенку, не надто щедро позичає гроші, – щоб він не мав надто великих клопотів, але настільки мало, щоб не очікував більших привілеїв. Також постійно вимагає від нього поступок: у справі визнання Криму, подальшої інтеграції та російських військових баз у Білорусі.
Лукашенка ж намагається уникнути зобов’язань, але йому потрібні гроші, щоб забезпечити хоча б мінімальний мир у суспільстві, тому він, укінці, почне домовлятися. Проте, коли вже встановить диктат, не буде потрібний Кремлеві, який його усуне. Можливо, його доля буде вирішена до кінця цього року, – здогадується публіцист.
Н.Б.