Цього тижня ціна на газ на європейському ринку побила історичний рекорд і перевищила 1000 доларів за 1000 кубометрів. Для порівняння газета нагадує, що ще на початку року взимку у найбільшому в Європі газовому хабі блакитне паливо коштувало в середньому 344 долари за 1000 кубометрів.
«Важко пояснити це інакше, ніж спекулятивними діями. Якщо ще тиждень-два тому газ дорожчав через величезний попит, спричинений низьким рівнем підземних сховищ (ПСГ) в окремих країнах, то сьогодні цей аргумент відпав», - пише газета.
Як читаємо, за даними Gas Storage Europe, у вівторок, 27 вересня, заповнення ПСГ в Європі досягло понад 74 відсотка. Польща - лідер. Польські газосховища ємністю понад 3,4 млрд кубометрів заповнені майже на 97 відсотків. Французькі сховища, утричі більші, майже заповнені (92 відсотки), тоді як у п’ять разів більші ПСГ в Італії мають 86 відсотків газу.
«Натомість дивно поводяться країни, котрі дуже прихильні до Росії та лобіюють російські інтереси у Брюсселі та котрі мають із Кремлем найрізноманітніші бізнеси», - наголошує газета.
Наприклад, Німеччина – найбільший клієнт Ґазпрому – має у своїх уп’ятеро більших за польські сховищах газу тільки трохи більше 66 відсотків. Повністю залежна від російської сировини Австрія зібрала ще менше – 52 відсотки необхідного палива. Також менш чисельні за Польщу Нідерланди не поспішають наповнювати їх – 57 відсотків.
Видання запитує – що об’єднує ці три держави, крім проросійської позиції в енергетичних питаннях? І відповідає: усі вони чекають на запуск нового російського газогону Nord Stream 2, який фінансують концерни цих держав – німецькі Wintershal і Uniper, австрійський OMV та нідерландсько-британський Shell.
«Маючи гарантований дешевий російських газ із труби, вони не хочуть купувати учетверо дорожчу сировину на вільному ринку», - наголошує газета.
Як зауважує видання, від Німеччини тепер залежить, чи дочекаються повного доступу Ґазпрому до нового газогону, що із першою гілкою має транспортувати щороку 110 млрд кубометрів дешевого російського газу, який потраплятиме на німецький газ.
Сама ж Німеччина, як продовжує газета, хоче теж добре заробити на цьому російському газу, постачаючи його в інші країни. Утім проблема для Берліна в тому, що повний доступ для Ґазпрому до нової труди суперечить законодавству ЄС. Воно дозволяє росіянам використовувати тільки половину потужностей газогону, а решту мають отримати так звані треті постачальники. І за це нині триває боротьба, наголошує видання.
«Ґазпром без жодних вагань обмежив постачання через Польщу та Україну. За величезного попиту російський концерн проігнорував аукціони на додаткові транзитні потужності як Ямальським газопроводом, так і магістралями України», - нагадує газета.
«Шантаж? Звісно, і це у добрий момент, бо частини країн ЄС проспала літо і не завантажила газу до ПСГ. Однак є тут одна виграна битва. Майбутнє газу, вугілля і нафти вже вирішене», - пише «Rz».
Газета підкреслює, що Брюссель ставить нині на відновлювальні джерела енергії, обмеження викидів та порятунок клімату, а росіяни вже підрахували, що така політика обійдеться тільки їхнім експортерам сталі у понад 300 млн доларів.
Сьогоднішній стрибок ціни на нафту – це перехідні явища – ефект спекуляцій та розкручування економік після пандемії, читаємо у статті. «На цінах нафти та вугілля нині вигоду має Росія – найбільший експортер на європейський ринок. Утім російських покладів нафти вистачить тільки на 19 років, бо старі вичерпуються, а нові – на дні Північного Льодовитого океану – недоступні для росіян через відсутність технологій та західних санкцій», - нагадує «Rzeczpospolita». А податок від вуглецевого сліду дуже зменшить попит на цю сировину. При цьому є одна умова – швидший розвиток альтернативної енергетики.
Газета звертає увагу, що ціни на електроенергію збільшуються із зростанням цінин газ та нафту, але у таких державах, як Литва, Латвія і Естонія, де зелена енергетика постачає від 22 до 45 відсотків необхідного струму, останній тиждень приніс зменшення цін.
«Польща, на жаль, ще довго залишатиметься залежною від отруйних копалин, пише видання. «Відсутність серйозних стимулів та пільг уряду для виробників чистого струму. Брак стратегії розвитку сучасної енергетики, хаос в про екологічних інвестиціях та величезні євросоюзні штрафи за отруєння довкілля, ставлять Польщі на останніх місцях боротьби за чисте повітря. Насправді польська залежність від російської сировини, зокрема газу, має завершитися на початку 2023 року, однак це не означає ані нижчих цін, ані чистішого повітря», - підсумовує «Rzeczpospolita».
«Rzeczpospolita»/Т.А.
