«Я хочу добратися до Нідерландів. Мої друзі вже там», – каже Алі (ім’я змінено), якого кореспондент Польського пресового агентства зустрів у центрі Мінська. Інші співрозмовники журналіста переконують, що вони приїхали до Білорусі як туристи. Їх видно в торговому центрі, в готелях, у черзі до пункту обміну валюти. Вони купують теплі куртки, спальники, плащі, рюкзаки, – читаємо у виданні «Dziennik Gazeta Prawna».
«Звісно, що ні», – відповідає Алі на запитання, чи приїхав він до Мінська побачити визначні пам’ятки столиці Білорусі. Йому менше, ніж 30 років, він курить «Мальборо». Непогано говорить англійською. Алі кружляє навпроти престижного торгового центру Галерея в центрі Мінська. Він прилетів до Білорусі з Дохи в Катарі через Азербайджан. Раніше кілька років жив в одній із країн Азії, хоча походить із Близького Сходу. Розповідає, що його подорож на Захід зорганізована, проте не розкриває жодних подробиць.
Газета звертає увагу, що на початку липня Аляксандр Лукашенка заявив – Білорусь не припинятиме нелегальної міграції до ЄС, позаяк через санкції «не має на це ні грошей, ні сил». Тим часом, Білорусь формально затвердила це рішення – відмовилася від угоди з ЄС про реадмісію.
Як читаємо в іншому повідомленні Польського пресового агентства, з дитячого будинку в Кентшині у Вармінсько-Мазурському воєводстві на північному сході Польщі тікають підлітки-мігранти, яких затримала Прикордонна служба за незаконний перетин польського кордону. Якщо вони не перебувають під опікою дорослих, із центру для іноземців їх відправляють до дитячих будинків. Цього року в дитячому будинку в Кентшині помістили 49 таких дітей – і всі вони втекли. «Ця молодь не приховує, що Польща не є їхньою метою; що вони хочуть потрапити до Західної Європи», – розповідає директорка цієї установи Божена Бєґанська-Вуйтович.
За її словами, направлені сюди кільканадцятирічні іммігранти самовільно покидають це місце, й мають таке право, тому що дитячий будинок є відкритим. Іноді персонал помічає, що іноземні мешканці коротко перед втечею телефонуть або обмінюються інформацією в Інтернеті. Проте, «вони розмовляють своїми мовами, ми не знаємо, про що», – сказала директорка дитячого будинку. Буває, що польські діти та працівники за допомогою соціальних мереж дізнаються, що втікачі безпечно прибули до своїх близьких у Німеччині або Бельгії.
Вік поселених у дитячому будинку дівчат і хлопців – 15-17 років, дехто не мав документів, що підтверджують їхній вік, і тоді його визначали на основі лікарських обстежень зубів або відбитків пальців, – повідомила речниця Вармінсько-Мазурської Прикордонної служби Мірослава Алєксандрович. Натомість, малі діти перебувають разом зі своїми батьками в закритих центрах для іноземців.
PAP/Н.Б.