Про «Основну помилку Путіна» пише щоденне газетне видання «Rzeczpospolita».
Припиняючи постачання до Польщі та Болгарії, Росія знищила репутацію надійного постачальника газу для Заходу, яку будували три покоління.
Голова Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн назвала рішення Ґазпрому «неприйнятним інструментом шантажу». Такі слова в устах найближчого соратника колишнього канцлера Ангели Меркель мають велику вагу. Вони означають повну зміну уявлення про енергетичне партнерство з Росією не лише ЄС, а й передусім Німеччини. Це дуже давній роман. Почалося з «Ostpolitik» Віллі Брандта на рубежі 1960-1970-х рр. Визнання Федеративною Республікою повоєнних реалій призвело до тісного економічного співробітництва між Радянським Союзом та Німеччиною.
Його основою був імпорт дешевої російської енергії в обмін на постійно зростальний потік німецьких промислових товарів та інвестицій. Ця модель виявилася настільки вигідною для обох сторін, що її не перервали ні радянське вторгнення в Афганістан, ні введення воєнного стану в Польщі, а згодом ні російське вторгнення в Грузію, ні анексія Криму. Німеччина запевнила, що подальші санкції Заходу не застосовуватимуться до імпорту російського газу, а Кремль гарантував, що навіть у розпал найгіршого економічного спаду в Росії контракти виконуються.
Тепер ці два справи перекреслені. Після злочинів росіян в Україні тиск ЄС на Німеччину став настільки великим, що вона більше не може виключати енергоносії з-під санкцій, запроваджених проти режиму Путіна. А порушення Ґазпромом контрактів з Польщею показало, що Росія не є постачальником, на якого можна покладатися. Берлін робить висновки з цього несподівано швидко. Відколи почалося вторгнення
Німеччина зменшила частку Росії в імпорті нафти з 35 до 12%. і він в найближчі кілька днів може впасти до нуля. При цьому такий самий коефіцієнт для вугілля знизився вдвічі (до 25%). З газом ситуація гірша, оскільки тут діють довгострокові контракти й відсутня альтернативна інфраструктура, наприклад, терміналів СПГ. Але й тут частка російського газу в споживанні цієї сировини Німеччиною впала з 55 до 38 відсотків і протягом наступних трьох років має бути зведена до нуля.
Для Росії це абсолютна трагедія, оскільки, на відміну від монархії Перської затоки, корумпована кліка Путіна не змогла достатньо модернізувати свою економіку, щоб забезпечити її джерелами іноземної валюти, альтернативним експорту енергоносіїв. Постачання до Китаю чи Індії аж ніяк не замінять тут Європу. Росія, за рівнем життя, вже грає в іншій лізі, ніж Польща, Ембарго на нафту та газ лише цього року знизить дохід на душу населення ще на 15%. - до рівня Аргентини та Мексики. І це був би лише початоком постійного падіння.
«Rzeczpospolita»/В.П.