«Володимир Зеленський несподівано прибув до Хіросіми на саміт G7, коли стало зрозуміло, що Вашингтон припинить блокувати постачання F-16 для української армії. Рішення Байдена перетинає ще одну червону лінію в політиці Заходу щодо агресії Росії в Україні. Як раніше танки та системи ППО, винищувачі американського виробництва вже кілька місяців залишаються найочікуванішою військовою технікою для українців. Багато країн Заходу тривалий час відмовлялося їх постачати, мотивуючи це тим, що це означатиме загострення відносин з Росією, оскільки F-16 зможуть атакувати цілі в цій країні. Стверджувалося, що американські винищувачі не змінять хід війни і не послаблять Росію. Тому що доставка триватиме надто довго, навчання триватиме місяцями, і навіть тоді українські пілоти не зможуть повною мірою використати їхні можливості», — відзначає Анна Слоєвська.
«Проте українці наполягали й спершу зуміли переконати своїх західноєвропейських союзників — Великобританію, Нідерланди, Бельгію та Данію. Нарешті Джо Байден також погодився, давши зелене світло поставкам з інших країн і пообіцявши технічну підтримку та навчання пілотів», — зауважує публіцистка.
Утім авторка вважає, що постачання винищувачів не означає відразу переваги України у повітряному просторі. Хоча вона переконана, що рішучість Західної Європи і підтримка з боку США надсилають Москві два важливі сигнали: «По-перше, Захід єдиний і готовий докласти справді великих фінансових зусиль, коли йдеться про військову допомогу. По-друге, перетворення цієї війни на заморожений конфлікт може бути невигідним, адже Україні обіцяють військову підтримку, яка значно підвищить її обороноздатність».
Такий сильний сигнал про єдність Заходу отримав теж, як пише публіцистка, Китай. «Підсумкове комюніке містило безпрецедентне в історії засідань цього органу формулювання — про необхідність стати економічно незалежним від Китаю та відмову прийняти економічний шантаж Пекіна щодо його торгових партнерів. Це теж результат війни в Україні. Тісні відносини Пекіна з Москвою відкрили багатьом лідерам очі на ризики збереження вільної торгівлі з Китаєм», — пише Анна Слоєвська.
Rzeczpospolita/Т.А.
