«Сьогодні я хотів би поділитися з вами коротким роздумом, дещо схожим на той, який я опублікував кілька років тому в тексті, написаному для журналу Christianitas під назвою "Не плачмо за Папою". Тоді я мав на увазі постать Івана Павла ІІ і нашу прихильність поляків і католиків до нього. Тепер Ванда Пултавська, не лише подруга, але й співробітниця Папи-поляка, пережила свою годину смерті, і я вважаю, що деякі слова, не буквально, варті повторення. Ванда Пултавська була героїчною постаттю. Як через жахливий табірний досвід, який вона пережила, так і через її стійкість у захисті життя тих із нас, хто ще не народився, але вже живе у своєму допологовому світі», — пише Томаш Ровінський.
Цього тижня на 102 році життя Ванди Пултавської не стало. Про своє перебування у концтаборі Равенсбрюк, де нацисти проводили над польськими жінками псевдомедичні експерименти вона написала у книзі спогадів «І боюся снів».
Переживши той жах і вцілівши, Ванда Пултавська стала доктором медицини, отримала другу спеціалізацію в галузі психіатрії. Її діяльність, як професійна, так і громадська, визначалася християнським світоглядом, сповненим любові, прийняття та поваги до інших людей.
Do Rzeczy/В.Г.
