«Журавлі» - це репрезентативний чоловічий хор Об’єднання українців у Польщі. Хористами «Журавлів» є нащадки українців, виселених в рамках операції «Вісла» в 1947 році, останнім часом до хору долучилося двоє українців, котрі приїхали до Польщі з України. Загалом, за 47-річну історію діяльності, у «Журавлях» співало понад 200 хористів, сьогодні у списку – понад 50 осіб.
У студії Української служби Польського радіо – Лука Рейт, котрий співає в «Журавлях» від 1989 року, та Ярослав Гірний-Будка, котрий має дев’ятирічний стаж в хорі.
Хористи "Журавлів" Ярослав Гірний-Будка (Л) і Лука Рейт (П)
Про історію
Лука Рейт: Цей хор, ідея хору і те, що ми взагалі співаємо, - це заслуга насправді двох людей: Михайла Струмінського (український громадський діяч – ред.), котрий був добрим духом цієї ідеї, та Ярослава Полянського, котрий цю ідею підхопив і втілив її в життя (Ярослав Полянський був першим диригентом хору - ред.). Ярослав Полянський був композитором, аранжувальником, збирачем лемківського фольклору, за походженням він був лемком, завдяки ньому хор почав існувати як колектив. Ці двоє людей зробили величезну роботу – вони збирали хористів по всій Польщі. Після 1947 року українці були розсіяні, так як і досі, по всіх кутках держави – від півночі до півдня, від сходу до заходу.
Михайло Струмінський пам’ятав ще довоєнний період, коли у Польщі був дуже відомий «Український Наддніпрянський хор» Дмитра Котка. Дмитро Котко був вояком армії УНР, котрий залишився у Польщі після більшовицької війни і заснував хор. Спочатку це був «Український хор», але польська влада не дуже полюбила цю назву, тому його змусили змінити назву на «Український Наддніпрянський хор», і під такою назвою хор був відомий у Польщі. Цю традицію хотів продовжити Михайло Струмінський.
Новостворений колектив, ще без назви, у 1971 році заспівав перші дві пісні. А згодом, у лютому 1972 році, зібралося під Варшавою більше 35 хористів, вони провели репетицію, і наприкінці лютого цього ж року відбувся концерт у Музичній академії у Варшаві.
Про назву
Лука Рейт: Хор заснували люди, які мали травми, пов’язані з минулим. Варто сказати, що крім українців, народжених на сьогоднішніх землях Польщі, яких виселено у 47-му році, в хорі співали також нащадки «петлюрівців». Це не була велика група, бо і тих українців небагато лишилося свідомо до того часу, але були такі.
Ярослав Гірний-Будка: Ця назва пасує до нас – ми злітаємося на ці ключі (репетиції – ред.) з цілої Польщі. Маємо хористів від Щецина, через Ґданськ, Сопот, через Варшаву, Ельблонґ, Мазури, аж до Вроцлава і Перемишля. Коли я прийшов до хору у 2010 році, відбувалися два ключі репетицій – для хористів у Ґданську і для хористів у Перемишлі. А тепер, десь останні два роки, центр репетицій пересунувся до Варшави.
Про шлях
Починаючи від 2003 року Українським чоловічим хором «Журавлі» диригує Ярослав Вуйцік, випускник Музичної академії у Ґданську.
Ярослав Гірний-Будка: Ярослав Вуйцік диригентом є від 2003 року, але раніше він був хористом – так, як його батько, котрий від самого початку співав у хорі, і так, як згодом його син.
Лука Рейт: Мій шлях був, правдоподібно, найпростішим з можливих шляхів – за батьком (Юрій Рейт, перший голова Об’єднання українців у Польщі – ред.). Скільки себе пам’ятаю, «Журавлі» були в хаті. Я народився рік після заснування хору, мене водили на репетиції… Мене викидав Ярослав Полянський, бо я входив на сцену, махав руками, і хористи не могли співати. Колись мама мені розповідала, що один соліст співав, забракло йому дихання, а я докінчив за нього. Тому маестро Полянський попросив не приходити з дитиною, бо це розвалює всю роботу. Отже, я з хором «Журавлі» пов’язаний з дуже-дуже давна. Натомість у 1989 році я до хору прийшов, разом батьком, котрий хор тоді залишив, бо пішов в Об’єднання. І тоді я в хорі лишився.
Ярослав Гірний-Будка: Мій шлях трішки інший. Таких сімейних традицій, як в Луки чи в багатьох інших хористів, у мене не було. Мій батько ніколи не належав до «Журавлів». Натомість я вже вісімнадцять років співаю в хорі, який Лука веде (хор при Василіянському монастирі у Варшаві – ред.). Коли цей хор Лука заснував, то треба було когось, хто знав ноти і вмів з цих нот заграти мелодію на піаніно. Я не маю музичної освіти, ніхто в хорі не має музичної освіти – треба це сказати, але ноти читати вмію. І так почав я співати в хорі при монастирі, в церкві отців Василіян. А «Журавлі» десь там завжди були… Це дуже визнаний у Польщі хор. Думаю, що більшість українців, котрі живуть у Польщі, знають про нього – ця назва настільки визнана у Польщі, що всі її асоціюють, і я з-посеред них. Спів у хорі при церкві сподобався мені настільки, що я подумав – а чому не поїхати на репетиції «Журавлів». Я поїхав на першу репетицію, третю, десяти, п’ятдесяту… не знаю, скільки їх вже було, але вистачила одна, щоби хотіти співати в хорі «Журавлі».
Про репертуар
Лука Рейт: Ярослав Полянський був лемком, тому важлива частина репертуару «Журавлів» - це є лемківські пісні. Очевидно, якщо це український хор, то він не може не співати козацьких пісень, українських степових пісень. Галицька музика нам теж близька, тому що Галичина є зараз поруч. Те, що також об’єднує нас всіх, українців, це церковна музика. Церковних українських композиторів навчив нас співати другий диригент, Роман Ревакович. Це була його ідея фікс, і від того часу «Журавлі» дійсно знайшли смак, щоби співати церковну музику. Народна музика, різного жанру, та церковна музика – це два крила, на яких летять «Журавлі».
Про молодість
Лука Рейт: Були такі моменти в історії хору, коли не приходили молоді люди, і хор був хором сеньйорів. Я пам’ятаю ті часи, я був тоді одним з небагатьох молодих хористів. Від якогось часу це міняється. Коли подивитеся на хор – чотири п’ятих це люди, молодші за сорок років. Старих хористів, котрі пам’ятають перші репетиції, маємо двох-трьох.
Ярослав Гірний-Будка: У списку теж маємо двох мігрантів, котрі приїхали до Польщі з України. Вони працюють у Варшаві.
Лука Рейт: І це є трішки повернення до історії. Як я згадував, коли творився хор, там теж появилися нащадки «петлюрівців», які залишилися в Польщі після Ризького договору. Сьогодні маємо мігрантів з України, які приїжджають сюди за роботою, які влаштовують тут собі життя. Так що тут історія трішки повторюється, але як тоді, так і сьогодні, тобто українців з того боку кордону, в нас є дуже небагато.
Про адресата
Ярослав Гірний-Будка: Хор «Журавлі» має кілька цілей свого існування. Головна мета, як мені здається, це передача нашої культури, хорової традиції всім українцям, які живуть у Польщі. Це є найбільший сенс нашого існування, і без цього ми б не мали пощо співати. Другою важливою метою, для мене принаймні, але думаю, що і для більшості з нас, є реклама, популяризація української культури у Польщі.
Запрошую послухати повну версію передачі у доданому звуковому файлі
У передачі прозвучала "Козацька щедрівка" в обробці Володимира Павенського
Яна Стемпнєвич