Митці віками надихали біблійною історією про мученицьку смерть та воскресіння Ісуса Христа, вона теж давала їм можливість показати усю гаму емоцій: від піднесенння — до розпачу, від неуявимих страждань — до надзвичайної радості. У сьогоднішній передачі я би хотіла поговорити про навколовеликодню тематику у кіно і музиці. Про сучасне мистецтво говоритимемо з гостями: кінокритиком та істориком кінематографу Міхалом Олєщиком та сценаристом і режисером Вєславом Комасою.
Коли говоримо про сучасну інтерпретацію Страсного тижня, на думку спадає, передусім, рок-опера «Ісус Христос-суперзірка» («Jesus Christ Superstar»), яка розповідає про останній тиждень земного життя Ісуса Христа. Музику до опери написав Ендрю Ллойд Вебер, лібретто — Тім Райс. Прем’єра рок-опери відбулася у 1970 році, а згодом вона у формі мюзиклу вийшла на екрани кінотеатрів.
Міхал Олєщик: Наближається ювілей, щоправда, не фільму, оскільки фільм походить із 1973-го року, тож ще треба трохи почекати. Але ми наближаємося до круглої, 50-тої річниці прем’єри... власне, чого? Спочатку цей мюзикл з’явився у вигляді музичного альбому, це був 1970 рік. У жовтні 1971 року поставлено спектакль під цим заголовком. На той час «Ісус Христос суперзірка» вже мав своїх прихильників, котрі слухали згаданий концептуальний альбом. Постановка рок-опери стала іскрою, що впала на бочку пороху. Був величезний успіх на Бродвеї — там перша постановка протрималася три роки. Був теж величезний успіх на Вест-Енді — перший варіант спектаклю грали упродовж восьми років. А крім цього, «Ісус Христос — суперзірка» підкорив увесь світ. Не було такої країни (крім Франції), де би рок-опера не збирала повні зали.
У Польщі досі виставляють цей мюзикл. Вперше рок-оперу «Ісус Христос- суперзірка» показали у 1987 році в Музичному театрі в Ґдині. У чому феномен, особливість цього твору, який — ми вже про це згадали — глядачі хочуть дивитися упродовж 50 років?
Міхал Олєщик: У досить радикальному, сміливому оформленні біблійної історії в поетику рок-опери, а також — насичення цієї історії про Ісуса Христа світськими елементами. Попри те, що цей фільм сприймався релігійними особами як однозначно релігійний фільм, то самі автори наголошували на світській перспективі. Зверніть увагу на постать Ісуса Христа — він показаний передусім як людина. Послухайте пісні — вони теж вказують на світський характер твору. Але, звичайно, варто звернути увагу на те, що фільм, який з’явився на екранах 1973 року, режисерував його Норман Джуісон, був показаний папі римському Павелу VI. Понтифік прийняв стрічку з великим ентузіазмом і висловив переконання, що «Ісус Христос-суперзірка» допоможе багатьом людям навернутися на християнську віру. Така прихильна оцінка самого папи римського теж відчинила перед стрічкою багато дверей.
Про цей фільм часто говорили, що його зроблено в стилістиці гіппі.
Міхал Олєщик: Я думаю, що цей фільм з гордістю представляли як історію гіппі. Додам, що режисер, Норман Джуісон, не належав до руху гіппі. Але, справді, хто бачив «Ісуса Христа-суперзірку», помітив цю стилістику. Натомість я би хотів звернути увагу на те, що стрічка має експериментальну форму. Починається розповідь від того, що ми бачимо автобуси, які їдуть ізраїльською пустелею (це реальні краєвиди, зйомки відбувалися в Ізраїлі). Ці автобуси везуть елементи сценографії, великий хрест, костюми. Одна з перших сцен — як актори-гіппі виносять цей величезний хрест, а потім ставлять в пустинному краєвиді спектакль про страждання Ісуса Христа. І в цьому дійстві ми бачимо зіткнення двох епох, двох світів, з одного боку — історія, якій дві тисячі років, а з другого — сучасна режисерові культура гіппі. Тут сучасні елементи одягу доповнюють той з часів початку нашої ери, з’являються реквізити, які асоціюються із сучасним світом. Я би сказав, що фільм є якимось видом перформенсу. У мюзиклі знайдемо чимало коментарів до політичних подій та суспільної ситуації 60-х - 70-х років минулого сторіччя. Це додало фільмові актуальності — все, що говорять герої, звучить надзвичай актуально. Подивіться на самого Іуду — і в рок-опері, і у фільмі його грає чорношкірий актор, це символічно — адже ми говоримо про період сильного расового напруження в американському суспільстві. Іуда нам розповідає цю всю історію зі своєї перспективи, і на Ісуса ми теж дивимося очами Іуди, Ісус тут — політично безвідповідальний, надто зосереджений на собі, він — оця суперзірка із заголовка.
«Ісус Христос-суперзірка», 1973 р., арія Іуди у виконанні Карла Андерсона
А тепер — польські інтерпретацій страждань Христових і Христового воскресіння. «Історія про славне Воскресіння Господнє» авторства Міколая з Вільковєцька датується другою половиною XVI сторіччя, але зовсім недавно, дещо понад десять років тому, її перенесено на кіноекрани. Про цю першу польську містерію, середньовічну релігійну драму запитую сценариста і режисера Вєслава Комасу, котрий у 2004 році її екранізував.
Вєслав Комаса: Від 1580 до 1582 року цю містерію писав уже згаданий Міколай з Вільковєцька, він був монахом з ордену Отців паулінів. Потім була дуже велика перерва, і щойно майже сто років пізніше, у 1631 році, поет Ян Дахновський переписав цю драму по-своєму і дещо її осучаснив. Він теж назвав містерію «Історія про славне Воскресіння Господнє» («Historyja o chwalebnym Zmartwychwstaniu Pańskim»). Але твір якось відійшув у небуття, про нього забули, ним не цікавилися. І щойно у 1923-му році польський режисер Лєон Шіллер воскресив містерію, виставляючи її на театральній сцені. Перша постановка «Історії...» стала визначною подією в театральному житті Польщі. Потім знову була довга перерва. Аж у 60-х роках минулого сторіччя містерія знову повернулася на сцену. Виставу показують досі, а інтерпретація твору є щораз сучаснішою.
У 2004 році Ви поставили на сцені Польського театру у Більську-Білій «Історію про славне Воскресіння». Це була сучасна постановка біблійної історії, з’явилося теж кілька елементів, котрих в оригіналі не було... Ваша версія — музична, можна сказати, це рок-опера.
Вєслав Комаса: Так, справді, я поставив цю версію в театрі у Більську-Білій, разом із сценографом Єжи Каліною та музикантом Юзефом Скшеком. Нам дуже допоміг тамтешній оркестр «Wałasi», котрий був учасником інсценізації. А твір, про який Ви згадали, це був прекрасний вірш Романа Бранштетера «Про невчинений гріх». Що би було, якби я перенісся у часі, дві тисячі років назад і став свідком зради Іуди і смерті Ісуса. Як би я себе тоді поводив? Що робив?
Ви осучаснили шістнадцятивічний твір віршем, написаним у XX столітті. Але решта «Історії про славне Воскресіння Господнє» залишилася такою, якою була написана Міколаєм з Вільковєцька і доповнена Яном Дахновським. Чи ця мова є зрозумілою сучасному глядачу?
Вєслав Комаса: Так, вона є зрозумілою. Ця мова є настільки гарною, поетичною, що її приємно слухати. Крім цього, у сучасні часи ми віддаляємося від поетичної форми, тому варто повернути поезію до театру. Я би хотів звернути увагу на спосіб, в який Міколай розповідав про героїв цієї драми. Герої поділені на кілька груп, які говорять зовсім різними ритмами. Цю підказку, як показати міжлюдські конфлікти, ми бачимо в тканині твору. Жінки тут говорять динамічно, їхні рухи є динамічні, вони шукають, вони мають у собі більше відваги, ніж апостоли. Адже це жінки пішли до гробу Ісуса і його там шукали. По дорозі до гробу жінки зустріли апостолів, котрі втікали з Єрусалиму, тому що боялися за своє життя. І це жінки додавали відваги апостолам. Мені теж запам’яталася праця над сценою воскресіння. Ми довго думали, як це показати. І Каліна вирішив, що повинна згори впасти червона тканина. І більше нічого — тільки ця червона тканина. Це було символічно, і показало наш страх торкатися до суті воскресіння, а також нашу надію.
У цій передачі ми згадали два твори, присвячені темі смерті та воскресіння Ісуса Христа. А якщо обмежитися тільки кінематографом і тільки сучасними часами, то скільки ж фільмів можна назвати! Це і «Страсті Христові» Мела Ґібсона, в яких з натуралістською докладністю описується останній день земного життя Ісуса та його страждання. Це і «Євангеліє від Матвія» П’єра Паоло Пасоліні. Це і фільм Анджея Вайди «Пілат та інші». Які ваші улюблені мистецькі інтерпретації історії Христового воскресіння?
Запрошую послухати передачу в доданому звуковому файлі
Dwójka/Яна Стемпнєвич