Юлія Кривич — мисткиня, котра приїхала до Варшави десять років тому. Від того часу Юлія реалізує мистецькі проєкти та проводить громадські акції. «Forbes» доцінив одну з таких акцій - «W Ukrainie», про неї ми розмовляли наприкінці минулого року. А сьогодні хочемо розповісти про проєкт, який Юлія Кривич реалізує разом з Юрієм Білеєм та Вєрою Залутською. Називається він «ZA*ZIN».
- Цей проєкт постав упродовж цього року. Після того, як я зробила свою акцію «W Ukrainie», і на мене вилився хейт, я почувалася непевно і самотньо. Я тоді зрозуміла, що добре, коли зміни виходять з групи людей. Я теж хотіла пошукати артистів, котрі є мігрантами — і з України, і з Білорусі, з інших країн — і котрі думають так як я. Вже довгий час я думала про те, щоби організувати виставку. І так склалося, що я зустрілася з Юрою Білеєм. Юрій — митець з України, член «Open Group». Також я зустріла тоді Вєру Залутцкаю, культурною кураторку з Гродна, котра одинадцять років живе у Польщі. І ми разом дійшли висновку, що нам самим цікаво, якими є митці, котрі приїхали останніми роками до Польщі й тут працюють. Ми вирішили написати ґрант на проєкт, що досліджує середовище закордонних митців у Польщі. Видавництво «Krytyka Politycznа» дала нам такий ґрант.
Так почався проєкт «ZA*ZIN». Юліє, що означає його назва?
- Зін (пол. Zin) — це публікація, саморобна публікація, це формат. Це публікація, яку робиш самотужки, без жодного видавництва і так далі. Ми так назвали наш проєкт тільки тому, що це є вступ до ширшого дослідження, це ще не є завершена форма. «ZA» — тобто закордонні артистки і артисти, котрі живуть у Польщі.
«ZA*ZIN» - тобто «Закордонні артистки і артисти, котрі живуть у Польщі», це вступ до досліджень цієї теми. Ми оголосили open-call на проєкти закордонних артистів. До нас надійшло 70 праць. Ми вибрали тільки десять робіт, оскільки нам дуже залежало на тому, щоби заплатити усім авторам, чиї праці будуть опубліковані в цьому журналі. На жаль, практика неоплачування праці артистів є дуже розповсюдженою, і ми не хотіли цього повторювати. Наш ґрант був невеликий, і ми могли собі дозволити заплатити тільки десятьом артистам. Тож на open-call митці мали надіслати своє порт-фоліо та пропозицію до проєкт на тему міграції. Крім цього, до кожної заяви була додана анкета із запитаннями про досвід життя і праці в Польщі. Ми питали, скільки років артист живе у Польщі, чи працює за професією, чи бере участь у виставках. На підставі відповідей на цю анкету ми зробили міні-дослідження, текст якого публікуємо в «ZA*ZIN». Цей журнал ви можете почитати на сайті «Krytyka Polityczna».
Проєкт ZA*ZIN
У цьому дослідженні ви, зокрема, запитали закордонних митців про їхній стаж життя у Польщі - 32% приїхали до Польщі 5-10 років тому, 24% митців мешкає тут від 3 до 5 років. Що цікаво, переважна більшість закордонних митців (80%) у Польщі здобувала освіту, і теж переважна більшість опитаних (74%) почала мистецькі практики перед приїздом до Польщі. У цій анкеті ви теж запитали про те, як живеться у Польщі, з якими проблемами зустрічаються закордонні митці. Які були відповіді? Чи це проблеми, пов’язані з формальними сторонами життя іноземців в країні, чи, наприклад, дискримінація?
- Пам’ятаю, що ми отримали мейл від мисткині з Китаю, котра написала про расову дискримінацію, з якою вона тут зустрілася. Крім цього, були такі відповіді — я зацитую «люблю Польщу і своє життя тут. Я би хотіла мати можливість тут займатися творчістю без постійного страху про документи». Або ще така відповідь: «Я просто хочу тут жити. Поляки — це чудовий, працьовитий народ, котрий не хоче повірити у власну велич». Або ще одна: «Трамваї, закуплені за євросоюзні гроші, їздять по рівних рейках. А перспектива життя тут виглядає досить туманно. Можливо буде краще, колись в майбутньому».
Крім дослідження, яке ви публікуєте наприкінці, в «ZA*ZIN» можна теж подивитися десять найцікавіших проєктів закордонних митців, котрі проживають у Польщі. Які теми порушують ці роботи?
- На самому початку, в open-call ми окреслили тему — це міграція. Але в деяких випадках ми вибрали не праці, надіслані на цей проєкт, а портфоліо митців. Так було у випадку Алі Савашевич. Нам дуже сподобався її проєкт «Поза. Позиція. Спосіб» (пол. - Poza. Pozycja. Sposób) , у рамках якого вона зробила туфлі на підборах. Ці підбори мали форму зірок, причому фрагменти цих зірок виходили поза межі підбора й врізалися в п’яту. Для мене особисто цей проєкт був коментарем до актуальної ситуації в Польщі в контексті рішення Конституційного суду в справі абортів, тобто заборони абортів. Крім цього, артистка використала у своїй роботі оцей такий радянський монументалізм, а одночасно туфлі на підборах є дуже жіночими. Мисткиня своєю роботою показала, як суспільство приписує нам оці титульні пози, позиції та способи. Друга робота, на яку хочу звернути увагу, це перфоменс Крістіни Ферейри «Чужорідне тіло» (пол. - Obce Ciało), в якому авторка порушує проблему міграції. Цей перфоменс ми будемо дивитися 5 січня, у рамках фестивалю «Warszawa w budowie». Ще хочу відзначити проєкт Каті Шадковської. Артистка походить з Росії, Санкт-Петербурга, вона часто там буває і реалізує там великий фотографічний проєкт «Peace Love&antyfaszyzm». Мисткиня сама дуже активно діє в середовищі антифашистів. Проєкт складається з фотографій та відеозаписів.
Тобто, теми проєктів — дуже різні, але вони усі якимось чином дотичні до теми міграції та місця у суспільстві.
- Насправді, це різні проєкти, але для нас вони поєднуються у спільний наратив. Наприклад, праця Сєргєя Шабохіна «East consumers of cultural revolution» говорить про цей одвічний поділ на схід-захід на теренах Східної Європи. Або праця Вероніки з Азербаджану «Долоня долоня» (пол. - Dłoń Dłoń). Нам дуже сподобалася ідея цієї праці. Вероніка є діджейкою і разом зі своїми знайомими проводила техно-концерти, на який збирала гроші на різні цілі. Наприклад, коли були протест в Гонконгу, ці кошти висилалися на підтримку протестувальників. Тобто під час клубних вечірок та техно-вечірок вона порушувала суспільні й політичні теми. Проєкт Марти Романків був де прямо пов’язаний із темою міграції. Марта минулого року провела акцію «Migrant, take a vote!», в рамках якої поставила в різних установах у Варшаві виборчі урни, зробила виборчі бюлетені. А голосувати могли тільки мігранти, котрі проживають у Польщі й не маю політичних прав. Цю акцію Марта провела під час самоврядних виборів, коли варшав’яни вибирали мера польської столиці. Марта порушила дуже важливу тему участі в політичному житті Польщі мігрантів, а особливо таких мігрантів, котрі проживають у Польщі кілька-кільканадцять років й мають дозвіл на постійне проживання.
Чи проєкт «ZA*ZIN» матиме продовження? Ти на початку нашої розмови сказала, що на open-call відгукнулося сімдесят митців....
- Маємо план створити інтернет-сторінку цього проєкту. Ми тепер ведемо розмови з Поморським воєводством, оскільки ми би хотіли створити мистецьку резиденцію для закордонних митців. Сподіваємося на дофінансування з боку Міністерства культури. А крім цього, маємо кілька цікавих проєктів.
Запрошую послухати розмову в доданому файлі
Яна Стемпнєвич