На зламі жовтня і листопада у варшавській арт-галереї «Prześwit» відбулася персональна виставка Ганни Шумської «Поміж/Pomiędzy». Українська художниця реалізувала цей мистецький проєкт в рамках програми Міністра культури і національної спадщини Польщі «Gaude Polonia».
Виставка Ганни Шумської "Поміж/Pomiędzy"
«Поміж» ким або чим?
- Проєкт включає історії мігранток та мігрантів з України, котрі проживають у Варшаві. Мені було цікаво поєднати історії приїжджих жителів Варшави з історіями її корінних мешканців. Початково я хотіла розповісти тільки історії корінних варшав’ян і працювати з архівами варшавських музеїв. Але згодом зрозуміла, що набагато цікавіше поєднати ці історії з людьми з-поза, котрі приїхали до Варшави і знаходяться поміж. Поміж двома домівками поміж двома країнами, двома мовами, нашаруваннями спогадів та двома історіями. Це також особиста історія, оскільки я теж є мігранткою з України.
Герої та їх історії
- Це вісім учасників, серед них — я також. Це художники, журналістка, соціолог, люди культури, декого я знала перед початком проєкту, а з кимось познайомилася під час його реалізації. Насправді, матеріалу зібрано дуже багато, і я вже планую наступний проєкт. В Українському домі у Варшаві я провела зустріч «Почуті історії» для мешканців Варшави, на якій почула дуже багато цікавих, але теж травматичних розповідей учасників, пов’язаних з новітньою історією, досвідом Другої світової війни. Але в цьому проєкті мене більше цікавило запитання «де твій дім?», яке я поставила кожному учаснику. Чи твій дім є у Польщі, чи в Україні, як ти почуваєшся із тим, що переїхав до Польщі, хто з твоїх рідних залишився в Україні, що тебе пов’язує з Україною? Насправді, кожен герой проєкту відповів, що відчуває зв’язок з Україною. Ніхто з моїх співрозмовників не сказав, що тут, у Польщі, життя почалося заново, а те життя, що було в Україні, його вже не цікавить. Усі мої герої живуть поміж. Інтернет дозволяє жити у двох просторах, але фізично ми можемо одночасно перебувати тільки в одному місці. Тому на відео учасники зняті з двох боків і вони розмовляють двома мовами. Це монологи, які переросли в діалоги.
Це історія для роздумів
- Цікаво, що на виставку приходили іноземці, котрі проживали в різних країнах і тепер живуть до Польщі, а також поляки, котрі проживали, наприклад, у США, і тепер повернулися на батьківщину. Одна пара, котра завітала до галереї, проживала в Америці 25 років, але минулого року вирішила повернутися до Польщі. Ці люди сказали, що вони теж почуваються у Польщі мігрантами: «Ми також відчуваємо себе поміж, ми вже не тут, ані там». Дуже багато відвідувачів до мене підходило, і люди казали, що ця тема їх теж бентежить, що вона для них теж актуальна. Дехто розповідав історії своїх предків, дехто говорив про те, як сам емігрував. Одна відвідувачка поділилася тим, що її син виїхав з Польщі, живе і працює за кордоном, час від час її відвідує, і для неї ця розлука є важкою. Але були теж гості, котрі дивувалися: «А в чому ж проблема? Україна та Польща лежать поруч, мова та культура споріднені. Ми не бачимо жодної проблеми». Це була пара з Франції, котра запитала теж, чому я не працюю з темою мігрантів з Африки. Безперечно, мене цікавить тема міграції в широкому розумінні, і я би хотіла в подальшому працювати з цією темою. Натомість вважаю, що неправильно було би не порушувати спочатку теми мігрантів з України.
Міграція — це розповідь про самотність?
- Я би не сказала, що міграція — це історія про самотність. Але це історія для роздуму. Без сумніву, через міграцію ми краще пізнаємо самі себе. Дивимося трішки зі сторони на своє минуле, на себе, свою країну, бачимо, як можна пов’язати дві культури. Це розвиває. Мені здається, що досвід міграції потрібен кожній людині, хоча би короткотривалий міграційний досвід, для того, щоби краще зрозуміти світ.
Запрошую послухати передачу в доданому файлі
Яна Стемпнєвич
Відео мистецького проєкту «Поміж/Pomiędzy» люб'язно надано авторкою Ганною Шумською