Ви, певно, дуже добре знаєте графіку з кольорами двох прапорів — польського та українського. На біло-червоному фоні у самісінькому центрі, але дещо у віддалі, стоїть синьо-жовтий дім. Зізнаюся, що це моя улюблена робота, присвячена дійсності після 24 лютого 2022 року. Вперше я її побачила на Фейсбуку на стіні котрогось зі знайомих. Потім її почали публікувати дедалі більше знайомих, дехто навіть взяв цю графіку на своє профільне фото, причому не кожен вказував автор роботи. Насправді, це два фото, накладені одне на одне. Назва праці – «Польська гостинність», а її автор, фотограф архітектури Алєксандер Малаховський, творчий псевдонім Hashtagalek – на зв’язку з нашою студією. Твоя праця, можна сказати, стала viral-ом. Тобі це не заважає, що не всі вказують Тебе як автора?
- Знаєш, якщо ти художник і твоя праця набуває великої популярності, то в певний момент втрачаєш над цим контроль. І якщо в нормальних умовах мені би це дещо заважало, то тепер, коли ця робота має суспільно-благодійний характер, то це абсолютно не заважає, що часом люди забувають вказати авторство. Якщо для когось вона має символічне значення, і якщо хтось хоче показати свою солідарність з Україною, то нічого страшного, що він не знає, хто є автором цієї праці. Я погоджуюсь на це в ім’я вищих цілей та цінностей.
«Польська гостинність» — це промовиста назва для символічної праці. Коли на неї дивимося, бачимо...
- Поле червоних маків, потім посередині, дещо далі — маленьку хатинку, а ще далі — купчасті хмари, які заповнюють собою все небо, все тло. Якщо описати кольорами, то поле маків — червоне, хмари — білі, а хатка має кольори українського прапора — синьо-жовті.
Алєксандер Малаховський, Hashtagalek
Розкажи, як з’явилася ідея цієї праці, яка має не тільки величезну популярність, але теж завдяки якій Ти допомагаєш Україні та українцям?
- Насамперед хочу сказати, що свою благодійну акцію я почав від іншої праці, яку опублікував в Інстаграмі перед «Польською гостинністю». Ту першу працю я назвав «Варшава допомагає», і на ній бачимо мешканців польської столиці, котрі допомагають біженцям. Тоді ж я почав збирати гроші для Польської гуманітарної акції, яка працює в Україні. І те, що почало відбуватися після публікації цієї першої праці, мене переконали продовжувати акцію. Але я подумав, що варто показати загальнопольський характер допомоги, не тільки варшавський. Я почав шукати форму, концепт... Я знав, що хочу використати кольори двох прапорів. Польський прапор мав символізувати усіх поляків, котрі з поклику свого серця і щирого бажання допомогти прийняли під свій дах українських біженців. І він мав бути тлом. Так з’явилися купчасті хмари, котрі мають так би мовити «вибуховий» характер і символізують спалах солідарності та добра у Польщі. Поле маків має червоний колір. Я спочатку задумувався над тюльпанами, але маки — все-таки асоціюються з Польщею. Гостинність людей я вирішив зобразити за допомогою дому — адже поляки приймають українців до своїх осель. Так народилася ідея, щоби показати дім, символ гостинності, безпеки у барвах українського прапора, синьо-жовтим.
За допомогою своєї праці «Варшава допомагає» Ти зібрав для Польської гуманітарної акції кілька тисяч злотих. Натомість «Польська гостинність» принесла вже понад 35 тисяч злотих (понад 7,5 тисяч євро). Розкажи, як можна включитися в допомогу.
- Перший спосіб — увійти на мій профіль на Інстаграмі Hаshtagalek і знайти збірку для Польської гуманітарної акції. Вона є виділена, тож ви її обов’язково знайдете. Кожен благодійник отримує від мене файл із працею «Польська гостинність» та ще кілька інших праць (вони також у барвах українського прапора) у подарунок. Можна надрукувати такі плакати і повісити у своєму офісі або вдома. Я отримую відгуки від людей, котрі приймають біженців, що вони повісили «Польську гостинність» у себе вдома і ця праця подобається їхнім гостям. Можна надрукувати її на футболці, горнятку і так далі. А друга можливість — я нещодавно поєднав сили із міжнародної друкарнею, з якою ми разом створили принт моєї праці. 100% прибутку від продажу цієї праці піде теж на рахунок Польської гуманітарної акції. Поки що від продажу нам вдалося наразі зібрати 2 тисяч доларів.
Польська Гостинність - Polska Gościnność
Додам, що акція постійно триває і кожен може долучитися до допомоги українцям. Хочу Тебе запитати, чи пам’ятаєш день 24 лютого?
- Я починаючи день дуже рано, щодня прокидаюся близько 5 години. І дуже добре пам’ятаю, що того дня, коли я прокинувся і почав переглядати в Інтернеті повідомлення, то побачив інформацію про те, що почалося це вторгнення. Я був у шоці. Пам’ятаю теж, що з’являлося дедалі більше повідомлень про чергові атаки, бомбардування чергових міст. Цей день я провів, прослідковуючи повідомлення і був дуже пригнічений. Це був страшенно сумний день. Натомість чергові дні я провів у роздумах, що можу як художник дати від себе, допомогти, і чи взагалі у цьому новому світі війни є місце для митців. А потім я побачив, скільки людей допомагає, що практично всі довкола включилися в допомогу, як працюють волонтери і на кордоні, і у Варшаві. І потім думка — ти митець і можеш виразити свої емоції за допомогою мистецтва. І до цього ж можеш за допомогою свого мистецтва допомагати. Тому щойно після кількох днів у мені народилося бажання допомагати, тому що на початку я був дуже пригнічений.
Це - ремікс пісні «Ой у лузі червона калина», яку виконав на київській вулиці боєць ТерОборони, лідеру гурту «Бумбокс» Андрій Хливнюк. А реміксував і заспівав польською LIMBOSKI, музикант, автор текстів. LIMBOSKI, тобто Міхал П. Ауґустиняк - на зв’язку з нашою студією. Хочу Тебе запитати про день 24 лютого. Які емоції Тебе супроводжували того дня?
- Насправді, вже тиждень чи навіть два тижні перед початком цього останнього вторгнення я дуже багато читав про ситуацію, слухав подкасти, і мене нічого не здивувало. Два дні перед широкомасштабним вторгненням я слухав аналітичну програму, в якій виступало багато різних експертів — істориків, геостратегів. А 24 лютого я пішов до музичної школи, де викладаю, тут я розмовляв з іншим вчителем, і він мені сказав, що це сталося. Я тоді ще не читав стрічки новин, тому дізнався від цього вчителя. Але ця інформація мене не здивувала, хоча це був для мене шок.
Як Ти дізнався про пісню «Ой у лузі червона калина» у виконанні Андрія Хливнюка?
- Я побачив це відео у соціальних мережах, у перший тиждень війни. А потім було відео, на якому діджей The Kiffness реміксував цей куплет. І я тоді подумав, що повинен бути ремікс з польським перекладом цього куплету. До Польщі, як знаємо, приїхало дуже багато громадян України, котрі втікають від війни, і поляки їх приймають. А крім цього, у цьому відчутті безсилля, яке маємо, певно, ми всі, митці також, те, що можемо, це принаймні давати символічні сигнали підтримки України та українців.
Ти сам переклав текст?
- Так, я сам переклав цей куплет, знаю, що переклад не досконалий. Натомість хочу сказати, що коли записував цю пісню, то зауважив, наскільки наші мові схожі. Але теж заважив, наскільки більш мелодійною, співучою є українська мова. Спочатку я спробував заспівати увесь куплет українською мовою, а потім, коли переклав текст, заспівав його польською. Виявилося, що польською набагато складніше співається, і мені набагато приємніше співалося українською. А крім цього, я останнім часом багато розмовляю з українцями. Я зараз живу в Берліні, і на моїй вулиці міститься кав’ярня, яка виконує нині роль такого собі координаційного центру допомоги біженцям. Тож сюди часто приходять люди з України, ми спілкуємося. І для німців це якесь величезне відкриття, наскільки польська та українська мови схожі між собою. Тож у цьому перекладі я насправді, небагато змінив.
Хочу подякувати за цей ремікс. Кожен такий жест підтримки для українців є дуже важливим.
- Такий теж був мій намір — щоби показати свою підтримку. Я, мої друзі, сім’я та знайомі намагаємося допомагати і підтримувати українців та Україну. Дуже міцно вболіваю за українців. Я намагаюся оптимістично думати, що це все скінчиться швидше, ніж нам всі здається, і краще для України, ніж дехто думає. А у довготерміновій перспективі це може зблизити наші країни, Польщу та Україну, стати шансом на подолання складної історії та будування майбутнього, нашої співпраці разом, спільно.
Запрошую послухати передачу в доданому файлі
Яна Стемпнєвич