Фестиваль «Інші звучання» є частиною трьох фестивальних подій, які відбуваються у трьох містах Східної Польщі під гаслом «Схід культури». Ряшів, Любліна та Білосток об’єдналися, щоби за допомогою музики, літератури, культури промувати саме східні регіони Польщі.
Ми їздимо на люблінський фестиваль «Інші звучання» від початку і щоразу переконуємося, що «Інші звучання» – поза короткотривалими трендами. Цьогорічний випуск це підтвердив, а ми поспілкувалися в останній день фестивалю, коли тривав саундчек польсько-українського колективу «Kadabra Dyskety Kusaje» з директоркою «Інших Звучань» Аґнєшкою Воцєховською.
Директорка фестивалю «Wschód Kultury. Inne Brzmienia» Агнєшка Войцєховська
Цьогоріч відбувається 15тий випуск фестивалю «Схід Культури. Інші Звучання». Фестиваль збирає щораз більше прихильників, але – як на захід, що має небілетований вхід – не бачимо тут випадкових людей. Навпаки – серед глядачів розпізнаю обличчя, побачені на попередніх випусках. Чи можна сказати, що «Інші Звучання» виховали свого адресата?
- Здається, що так. Без сумніву, є велика група людей, які нам довіряють. Вони повертаються до нас, тому що цінують атмосферу фестивалю та наші музичні пропозиції. Я кілька разів мала такі зустрічі під час цього фестивалю, що до мене підходили люди і казали, що вони вже роками їздять на наш фестивалю. Ось вчора підійшла пара і каже, що вони живуть у Сілезії і вже вісім років приїжджають на «Інші Звучання», тому що люблять цей фестиваль. Такі відгуки чути дуже приємно. Наше місто теж є таким, що коли приїжджаєш до Любліна, то хочеться суди повернутися.
А як би Ти окреслила адресата «Інших Звучань»?
- Безсумнівно, це людина, яка любить музику – інакше просто не може бути. Музика, яку ми пропонуємо, це альтеративна сцена, це музика пошуку. Звичайно, ми маємо теж своїх гедлайнерів, але це музиканти з-поза, я би так сказала, головної течії музики, це не поп-музика, ні. Це музиканти, які відкривають нові звучання, музиканти які люблять музику, звук, які є чільним представниками своїх жанрів. Тому до нас і приїжджають люди, котрі люблять музику і не бояться шукати нові жанри, течії, нові звучання. Багато наших глядачів і слухачів кажуть, що після фестивалю змінюється список музикантів, котрих вони слухають на стрімінгових платформах, що плейлисти поповнюються музикою, яку вони відкрили для себе на «Інших Звучаннях». Звісно, чимало людей приїжджає на концерт конкретного артиста. Наприклад, цього року велику групу прихильників до Любліна привабила легенда індустріального металу «Godflash». Але ті, хто приїжджає на зірку, залишаються на інші концерти і відкривають для себе інших виконавців, інші гурти. І таким чином розширюють свої музичні горизонти, виходять поза рамки жанру їхнього улюбленого виконавця.
виступ «Soulside»
Ти згадала про зірку третього дня фестивалю – «Godflesh». Британці виступали у супроводі, зокрема, пост-хардкорового гурту з Вашингтона «Soulside» і хардкор-панкового «Scream», котрий теж представляє вашингтонську сцену панк року. Першого дня, з черги були сонграйтери – варто загадати хоча би «Pablopavo i Ludziki». За яким принципом, за яким ключем ви складали лайнап?
виступ «Pablopavo i Ludziki»
- Так, можна сказати що це була мозаїка. Цього року багато концертів пов’язані із презентацією вашингтонського незалежного рекорд-лейблу «Dischord Records». У зв’язку із цим, ми пропонуємо важке звучання – адже цей лейбл пов’язаний із панк-роком і хардкором. А крім цього, одна із зірок цього випуску – вже загаданий «Godflesh», який виконує індастріал-метал. Але крім цього, є ще друга нога цього фестивалю – електронна музика. Її теж було багато і ця частина фестивалю була представлена різнобічно і надцікавими музикантами. Я маю на увазі, і легендарного Suaerpusher-а, басиста, барабанщика, котрий – коли говорити про електронну музику - пропонує органічну і мелодійну її лінію. Ми відчуваємо, що цю музику програмує композитор, музикант, а не людина, яка вихована тільки на електронній музиці. Або наприклад, Beardyman, тобто інший цікавий представник електронної сцени. Бітбоксер, мультиінструменталіст, але теж – весела людина, котрі черпає з музики радість і любить в музиці гумор.
виступ Squarepusher-а
Згадуючи про електронну пропозицію заходу, не можемо не сказати про Катерину Заволоку, котра на фестивалю представила свій проєкт «Cluster Lizard», це дует з Дмитром Фоменком.
виступ проєкту «Cluster Lizard»
- Це теж був чудовий концерт! Вони виступили після Suaerpusher-а, і заграли прекрасний сет. У неділю ми теж маємо дуже цікаву пропозицію – вже на завершення фестивалю - це польсько-український дует «Kadabra Dystety Kusaje». Це поєднання електронної музики із живими інструментами. А ще хочу звернути увагу на грузинську музикантку і діджейку Анушку Чхеїдзе, котра виступила третього дня фестивалю. Це електронна музика, пропущена через фільтр жіночої делікатності. Анушка дитиною виступала у церковних капличках у своєму родинному містечку, і цей дух гір, впливи сакральних співів відчуваються в її музиці. Я би окреслила її музику як ембієнт із винятковою душею.
виступ NIMF
Українські артисти, альтернативні музиканти, гурти були завжди невід’ємною частиною фестивалю «Інші Звучання», і фестиваль завжди мав місце в програмі для українських гостей. Скажи, як 24-те лютого вплинуло на ваш лайнап? Адже ви певно працювали над програмою щонайменше рік…. Чи лютий вніс корективи?
- Ми працювали над цьогорічною програмою довше, ніж рік. Тому що перед цим були два пандемічні роки… А тепер ми нарешті могли провести фестиваль у широкій формі, без соціальної дистанції та ліміту місць. Тому цього року ми запросили артистів, котрих ми навіть частково оголосили як учасників 2020 року, але через пандемію не було можливості провести їхні концерти… Але те, що сталося у лютому, то був для нас дуже сильний удар… Ми навіть задумувалися, чи взагалі реальним є проведення цього фестивалю. Адже війна розгорнулася дуже близько від нашого кордону – адже від Любліна до кордону з Україною – якісь 100 кілометрів. Тому перші думки були такі – чи взагалі організація фестивалю в цій дійсності, яка настала після 24 лютого має сенс? А потім ми теж почали задумуватися, чи ця війна не буде розливатися на чергові країни. Ми були просто нажахані. Через цю ситуація взагалі дуже запізнився увесь процес оголошення учасників цьогорічного випуску фестивалю. У нас вже давно були готові оголошення чергових артистів, чергових зірок, але ми не були в змозі думати про фестиваль. А потім, коли ми все-таки витріщили проводити фестиваль, почалися нові виклики, пов’язані із великою групою громадян України, котра приїхала до Любліна. Ми хотіли її включити до цього заходу жінок та дітей котрі до нас приїхали. Тому ми почали робити українську мовну версію програми, частина заходів, особливо для дітей, перекладається на українську мову – щоби українські діти могли взяти в них участь. І ще одна справа – частина наших ідей стосовно українських учасників просто не могла реалізуватися, оскільки деякі гурти мають у своєму складі чоловіків, а, як відомо, в нинішній ситуації, чоловіки призовного віку не можуть виїхати за межі України або цей виїзд є дуже ускладнений. Але нам все-таки вдалося зробити і музичну презентацію України, і літературну. Натомість не приховую, що набагато легше було із жіночими колективами або українськими музичним проєктами, котрі виїхали з України раніше. Це давало нам гарантію, що концерти відбудуться.
концерти в межах фестивалю «Інші Звучання»
Вже котрийсь випуск поспіль я зауважую, що у візуальному оформленні фестивалю ви використовуєте касети… Чи це – символ «Інших звучань». Якщо так, то що він означає?
- Касета, справді, стала вже символом нашого фестивалю. І навіть важко сказати, як це сталося. Здається, що перше використання касети було в інсталяції, яку ми приготували разом із творчим колективом «Mózg». Ми зробили з касет, які зібрали від людей, маленький будиночок. А згодом ці касети, які вже були у нас, ми почали використовувати у візуальному просторі фестивалю. Вони стали невід’ємним елементом оформлення сценографії. Натомість сама касета – це такий артефакт, який відображає дух нашого фестивалю. З одного боку вона – трішки ретро, адже не кожен пам’ятає часи, коли музику слухалося з касет. А з другого боку, касета знову повертається, вона стає хіпстерською, модною… Вона є частиною музичної історії, показує, як ця музика змінюється і як з нею змінюємося і ми. І я відчуваю, що касета дуже добре вписалася у наш фестиваль.
Запрошуємо послухати передачу у звуковому файлі
Яна Стемпнєвич