21 жовтня у Варшаві почнеться найбільший у Польщі кінофестиваль сучасного українського кіно. Ukraina! Festiwal Filmowy, як і щороку, покаже польському глядачеві фільми з останніх років, як документальні, так і художні, фільми, що розповідають про сучасну Україну, її життя, війну та людей.
На зв’язку з нашою студією — Мартина Лях, співорганізаторка Кінофестивалю Україна!. Мартино, Ти відповідаєш за програму кінофестивалю, і перш ніж запитаю про цьогорічні фільми, хочу дізнатися, як ти підходила до укладання програми цього року, непростого для нас всіх.
— Так, ми проводимо фестиваль від 2016 року, і можна сказати, що на початку, коли я складала програму фестивалю, то ходила, якщо можна так сказати, по незнаному ґрунті. У 2022 році ця ситуація є дещо іншою, тому що показуємо фільми режисерів та режисерок, котрих ми добре знаємо, котрих вже дуже добре знає наша фестивальна публіка. Отже, цей вибір виглядає вже дещо інакше. Звісно, часи нині тривожні. Тому, коли я вибирала фільми до цьогорічної програми, на думці мала те, щоби це були фільми, які розповідають про «тут» і «тепер», про те, що своїм оком бачать українські митці. А ще я зауважила, що ці фільми дуже часто розповідають про жінок, розповідають їхні історії, ці історії нерідко пов’язані з війною, але не тільки. Одним словом, я хотіла показати те, що є найкраще в українському кінематографі, і дати простір українським кіномитцям для розповіді. Я вважаю, що українське кіно — щире і справжнє.
Ти загадала про «тут» і «тепер». Я переглядаю програму цьогорічного фестивалю і бачу спеціальний тематичний блок «Маріуполь».
— Так, я подумала, що варто показати фільми, пов’язані з Маріуполем, і почала шукати стрічки, котрі розповідають про це місто. Виявилося, що цих фільмів трохи є. Отже, в маріупольському блоці увазі глядачів пропонуємо один документальний фільм «Маріуполіс» Мантаса Кведаравічюса з 2016 року. Цей литовський режисер зробив зйомки також до другої частини «Маріуполіса», вже цього року, але як знаємо, Мантас загинув в Україні. Думаю, що цей другий фільм ми покажемо наступного року на Кінофестивалі Україна!. Крім цього фільму, ми показуємо сім короткометражних стрічок, присвячених Маріуполю, які було створено упродовж семи років. Найстарший — з 2016 року, а найновіший фільм — це трилогія «Фортеця Маріуполь» Юлії Гонтарюк, яку режисерка зняла навесні цього року в «Азовсталі».
Хочу звернути увагу на рік випуску фільму. Переважають стрічки, які зроблено 2021 року, але є теж часто 2022-ий рік, тобто це фільми, які ще встигли вийти до 24 лютого…
— Так, це фільми, які у момент, коли Росія розгорнула широкомасштабну агресію проти України у лютому цього року, вже були у постпродукції. Тобто ці фільми вже були майже готові. Я знаю що режисери, автори цих фільмів, попри те, що завершення роботи відбувалося у дуже складних умовах, все-таки докладали усіх зусиль, аби випустити фільми, щоби ці стрічки могли подорожувати світом, брати участь у міжнародних кінофестивалях. І так сталося — кілька кінофільмів було показано і у межах Каннського кінофестивалю, і в межах Венеціанського кінофестивалю, і американського «Санденс», і Міжнародного кінофестивалю в Локарно. Я, щиро кажучи, не знаю, якою буде ситуація наступного року. Знаю, що кілька художніх кільнофільмів чекають на постпродукцію, але як з новими проєктами? Може бути складно.
Розкажеш про стрічки, які вже з’явилися на міжнародних кінофестивалях і які можна подивитися на Ukraina! Festiwal Filmowy?
— Так, це, наприклад, «Клондайк», цьогорічний український кандидат на премію Оскар. «Клондайк» отримав чимало престижних нагород. Хочу теж згадати про «Бачення метелика» Максима Наконечного — стрічку, котру теж показували на Каннському кінофестивалі, і яка також зібрала чудові рецензії. До речі, це дебют Максима. Ми показували на попередніх випусках його короткометражні роботи, але повнометражним фільмом він дебютує цього року. Гадаю що варто сказати про «107 матерів» — це спільна словацько-чесько-українська кінопродукція, і цим фільмом ми хочемо відкрити наш кінофестиваль. А ще «Памфір». Це новий художній фільм, який дуже рекомендую подивитися. Стрічка також подорожувала по різних кінофестивалях. Режисер — Дмитро Сухолиткий-Собчук. І цим фільмом ми закриємо цьогорічний Кінофестиваль Україна!
Я особисто чекаю на нову стрічку Валентина Васяновича. Його попередні фільми були в програмі Кінофестивалю, а цього року ви показуєте «Відблиск».
— Так, я теж вважаю, що Васянович належить до найцікавіших українських режисерів, і я також щороку нетерпляче чекаю на його нові фільми. Так, «Відблиск» буде в нашій програмі. І дуже дуже заохочую подивитися цей фільм!
Від першого випуску Кінофестивалю Україна!, від 2016 року, організатори таку ж увагу як художньому кіно, приділяють теж фільмам документальним. Цього року ви теж пропонуєте блок документальних фільмів, котрі, хоч іншими засобами, розповідають про Україну, Україну сучасну, в якій точиться війна, але теж — життя.
— Так, маєш рацію. Ми від самого початку, тобто від 2016 року, показуємо документальне кіно. Так, ми вважаємо, що сучасна документалістика в Україні надзвичайно цікава. Ці фільми показують Україну, про яку ми знаємо небагато. Цього року я особливо рекомендую подивитися фільм «Терикони» Тараса Томенка. Так склалося, що ми внесли в програму фестивалю два його фільми. Другий фільм — художній, «Будинок слово». Отже, «Терикони» розповідають про дітей, які живуть на сході України, це підлітки. Насті 14 років, її другові — вісім. Ці діти граються на териконах, і вони не знають іншого життя, ніж життя в умовах війни. Ми дивимося на їхній світ, або інакше — ми дивимося на світ очима цих дітей, спостерігаємо за цим світом, і це дуже зворушливий фільм. Інша стрічка — «Казка про коника». Її герой — це антикомуністичний діяч Анатолій, котрий став монахом в живе у Талліні у вежі. Але після вибуху війни Анатолій стає волонтером і їздить з допомогою на схід України. А ще він — митець, він власноруч створює книжки, які оздоблює малюнками, зокрема, коників. Анатолій вважає, що у житті треба шукати добро, в кожній ситуації. І так теж він сам живе. А виставка з роботами Анатолія буде супроводжувати наш фестиваль. Інша стрічка — «Синдром Гамлета», яка почала свою подорож фестивалями, і вже здобуває нагороди. Її автори — Ельвіра Нєвєра та Пйотр Росоловський. Фільм розповідає про театральну трупу, яка ставить «Гамлета», але ця вистава стає для них таким приводом, щоби задуматися над тим, що відбувається, над сенсом цього всього. І цей фільм зроблено 2022 року.
Мартино, крім насиченої кінопрограми, Ukraina! 7. Festiwal Filmowy пропонує теж супровідні заходи. І провідною темою зустрічей, дискусій є війна, вимушена міграція, ситуація людей кіно.
— Так, цьогоріч маємо заплановані три зустрічі, одна з них буде присвячена жінкам, котрі працюють у кіноіндустрії. Польки та українки будуть говорити про можливості співпраці, допомоги та підтримки. Ми теж подумали про те, що варто організувати зустріч, присвячену допомозі. Як відомо, у Польщі ця допомога почалася одразу після вибуху повномасштабної агресії, і вона триває досі. Але ми хочемо поговорити про те, як допомагати добре, розумно, так, щоби ми, коли допомагаємо, не ранили тих, кому допомагаємо. І третя зустріч буде присвячена можливостям на польському ринку праці для осіб, котрі мають досвід біженства. Тож будемо говорити про ринок праці в Польщі, а також про те, як воєнні мігранти можуть скористатися його можливостями.
І ще одна важлива інформація — ваші пропозиції для дітей. «Misiowe poranki» — я пам’ятаю майстер-класи для наймолодших кіноманів ще з перших випусків Кінофестивалю Україна! Розкажи про кінопропозиції та позафільмові зустрічі.
— Цього року в програмі маємо дві пропозиції для дітей. Одна з них — це кіносеанс «Віктор-робот». Це фільм з українською мовною версією і сеанс — небілетований, тож запрошуємо усіх діток. А друга пропозиція — це кіноранок. Це кінопокази та заняття про кіно, адресовані діткам від 2 до 6 років. Це також безкоштовні заняття, тож дуже запрошую взяти в них участь!
Чи цьогоріч будуть також репліки Кінофестивалю Україна! в інших польських містах? З того, що пам’ятаю, минулого року ви показували сучасне українське кіно у 12 польських містах.
— Так, цього року Ukraina! Festiwal Filmowy завітає до інших польських міст. А це Краків, Живєц, Познань, Ґожув Великополсьький, Білосток, Глівиці, Плоцьк, Гданськ і Вроцлав, а також Торунь. Кінопокази відбудуться у жовтні та листопаді. А крім цього, вже традиційно ми пропонуємо онлайн-покази деяких фільмів з програми Кінофестивалю від 1 до 14 листопада.
Запрошуємо послухати розмові у доданому файлі
Яна Стемпнєвич
плакат цьогорічного Україна! Кінофестиваль авторства Аліни Потемської