Українське видавництво The WILL Production разом із компанією Art Nation з перших днів повномасштабного вторгнення Росії в Україну почали працювати над антологією коміксів під назвою «Перемога». Про цю збірку ми з вами, шановні радіослухачі, вперше дізналися наприкінці вересня, коли спілкувалися із Томашем Колодзєйчаком, керівником відділу коміксів та настільних ігор у видавництві Egmont Polska, а вже зараз пан Томаш розкаже більше про мальопис, який у Польщі видали й українською, і польською мовами:
— Комікс «Zwycięstwo» — його український варіант «Перемога» — це збірка кількох коротких історій, створених, написаних і намальованих українськими художниками-коміксистами буквально через кілька місяців після вторгнення Росії в Україну, з цих мальописів була створена антологія. Це комікси, у яких відтворені різні епізоди першого етапу війни. Тут ви зможете прочитати історії, пов’язані з Привидом Києва, є комікс про захисників «Азовсталі», є також історії, які стосуються трагікомічних епізодів російського вторгнення. В антології є історія про український трактор, який дає відсіч росіянам, історія про українську пральну машину, яка перебуває десь у Сибіру, і цей прилад перевозять на чергові відділення російської пошти — дуже різні підходи, графічні стилі, оповідання різного типу. Серед цих історій є героїчні, як, наприклад, історія про острів Зміїний з елементами фентезі. Використання трагікомічного жанру мене зовсім не дивує, бо я розумію, що у важкі часи люди тягнуться і до гумору, і до в’їдливої сатири, щоб вижити, впоратися психологічно. Ми знаємо з польської історії, що в найглибшій темряві німецької чи радянської окупації люди розповідали анекдоти і співали жартівливі пісні, тому ця антологія є записом емоцій, почуттів, певного бачення того, що відбувається в Україні після російського вторгнення. Це такий-собі документальний комікс, але певні події він трансформує. Видання цього коміксу — це українська ініціатива. Наскільки мені відомо, комікс вийшов у США, Польща є другою країною, де він видається у двох мовних версіях, а в Україні буде, мабуть, найближчим часом.
Комікс «Мародери». Художник — Володимир Поворозник, сценарій — Руслан Самарик.
Як виникла ідея видання цієї антології і як відбувався контакт між видавцями?
— З нами зв'язався український агент, який представляє права на цей комікс, а ми (видавництво Egmont — ред.) є найбільшим видавцем коміксів у Польщі, і я думаю, що він також контактував з іншими. Коли я побачив цей проєкт на столі, то вирішив, що дуже хотів би його опублікувати, не обов’язково з суто комерційних міркувань. Як я вже казав, ця антологія — документальний запис, і я думаю, що, видаючи цей комікс, ми ознайомлюємо людей із тим, що відбувається в Україні з перспективи українських художників, котрим ми допомагаємо і вони, звісно, отримають гонорар. Я знаю, що в Україні зараз не все так просто і легко, там видавничий бізнес не працює так, як до вторгнення, тому художники шукають додаткові джерела доходу. Така публікація може здаватися тривіальною, банальною річчю, але вона важлива і має свою цінність. Ми досить швидко домовилися з правовласником, домовилися, як цей комікс буде виглядати, як ми будемо його видавати, і видали його. Треба мати на увазі, що комікс створювався дуже швидко, а весь процес розмов, переговорів, видавничий процес призвів до того, що він вийшов у листопаді-грудні цього року, на кілька місяців пізніше. Через 3 місяці після початку вторгнення, коли насправді люди в Україні не знали, що буде далі, видавець і творці вирішили зробити комікс під назвою «Перемога», і я думаю, що це дуже крута демонстрація сильного духу й віри в те, що все буде добре, або, принаймні, все налагодиться. Звичайно, після цих перших трьох місяців в Україні відбулося багато інших подій, іноді трагічних, а іноді таких, яким ми разом з вами раділи. Цей комікс передає такий настрій: «ми не здамося, ми будемо боротися в небі, будемо використовувати магію та наші трактори». Вся ця антологія показує, чому вона є такою всеосяжною, тому що в ній різні погляди і різні графічні стилі.
Комікс «Відважний трактор». Художниця та сценаристка — Богдана Вітковська.
Пане Томашу, яка, на вашу думку, ідея створення коміксу?
— Я думаю, що основна ідея творців цього коміксу полягала в тому, що вони хотіли художньо відреагувати на те, що відбувається в їхній країні. Друга — показати, що відбувається з іншими людьми, саме тому автори антології звернулися до іноземних видавництв і саме тому було видано американське видання, польське видання і, наскільки мені відомо, буде литовське. І третя причина, про яку ми дійсно не повинні забувати, це те, що людям потрібна робота і їм потрібен дохід, щоб мати можливість жити, діяти, підтримувати свій власний народ. В Україні, безумовно, непросто, я знаю це, тому що спілкуюся з деякими своїми друзями.
Томаш Колодзєйчак, керівник відділу коміксів та настільних ігор у видавництві Egmont, у якому видали цю збірку українських коміксів, розкаже далі, кому буде цікаво прочитати таке видання у Польщі:
— Я думаю, що є дві групи читачів, яких зацікавить це видання. Перша — люди, які цікавляться тим, що відбувається в Україні. Стосовно війни слово «зацікавлені» звучить, можливо, дещо недоречно, але ми сидимо в інтернеті, спостерігаємо за новинами, іноді частіше, іноді рідше, коли там щось інтенсивне відбувається, як, наприклад, звільнення Херсона, але в основному слідкуємо за ситуацією в Україні. Та й взагалі ця збірка — це збір поглядів щодо того, що відбувається в Україні. А друга група – це просто шанувальники мальописів у Польщі. У нас багато людей ними цікавляться, хочуть читати більше, щось нове, знайомитися з новими авторами, так що люди мають нагоду це зробити. Українська версія призначена для українців, які проживають у Польщі й хотіли б прочитати цей витвір українських авторів рідною мовою.
Пане Томашу, читаючи цей комікс українською, мені стало цікаво, яким може бути послання цієї збірки мальованих історій в Польщі для польських читачів порівняно з повідомленням для українських читачів?
— Я думаю, що головна відмінність полягає в тому, що українці бачать, або можуть бачити себе в цьому коміксі, очевидно, трансформованих в цьому баченні, адже це мальопис про них. Для нас, поляків, як би близько ми не знаходилися до війни, а ми маємо тут воєнних біженців, відправляємо в Україну обладнання, допомогу, вона все одно триває за межами Польщі, не рахуючи залишків тієї ракети, що прилетіла на нашу територію. Тож для нас цей комікс — це спостереження за тим, що українці говорять про себе, а для українців — запис того, що вони думають про себе, і в цьому принципова різниця. А щодо меседжу — якщо антологія називається Перемога, то тут все просто — перемога у війні з Росією і в цьому переважна більшість поляків підтримує українців, ми також хочемо, щоб Україна перемогла у цій війні.
Ми щиро дякуємо вам, польському народу за цю підтримку. Пане Томашу, чи, на вашу думку, полякам будуть зрозумілі топографічні, літературні відсилання на джерела, з якими вони можуть бути не знайомі, наприклад та сама Арка Свободи українського народу (колись Арка дружби народів) чи Конотопська відьма?
— Звичайно, певні контексти можуть бути втрачені для польського читача, і це завжди трапляється з перекладами. Якщо ти перекладаєш літературу або дивишся фільм, дія якого відбувається в іншій країні, то можна пропустити певні нюанси, оскільки ти не є учасником даної культури, даної спільноти, ти не знаєш певних історій, тому очевидно, що ми могли щось упустити. З іншого боку, за останній рік, на жаль, у зв'язку з трагічними подіями, поляки пройшли прискорений курс пізнання України, її історії. Звісно, що в польсько-українських відносинах є певні речі, які треба обговорювати, пояснювати, спілкуватися на ці теми, але на цю мить поляки дуже уважно стежать за тим, що відбувається в Україні й через це вони вбирають в себе певні образи. Якщо хтось бував у Києві чи Львові, він по-іншому сприйматиме образи цих міст у коміксах. Але ніхто, або майже ніхто з Польщі не бував на «Азовсталі» та й вже не побуває, бо там все зруйновано. Я думаю, що історії досить зрозумілі, вони не надто складні, будемо відверті. Це короткі форми, польський читач легко зрозуміє їхній зміст та меседж.
Чи були якісь труднощі в перекладі коміксу польською мовою?
— Комікс переклала українка, яка вивчає польську філологію, тому знає польську мову, а її рідна мова — українська. Ми у видавництві вирішили, що так буде краще. Потім комікс пройшов процес редагування, і, звичайно, нюанси тут також можуть бути втрачені. Ви повинні знати, що для поляків, особливо молодого покоління, яке не вивчало російську мову, відмінності між російською та українською мовами не є очевидними. Коли вони їдуть у метро чи автобусі і чують розмову мовою, яка явно є східною, багатьом людям, особливо молоді, нелегко розрізнити, українською чи російською розмовляють, хоча мови різні. Я вивчав російську мову в школі й, начебто, можу вловити трохи більше цих відмінностей і визначити, яка це мова, але це не завжди можливо. В українському варіанті коміксу для українців буде очевидно, хто і якою мовою розмовляє, а в польському варіанті деякі нюанси можуть зникнути, бо все написано польською. Фраза про російський корабель уже настільки популярна, що навіть той, хто не знає російської чи української, зрозуміє, про що мова.
Комікс «Зміїний 13». Художник — Ігор Курілін, сценарій — Денис Фадєєв, діалоги — Денис Фадєєв, В’ячеслав Бугайов.
Пане Томашу, чи плануєте видавати у майбутньому українські комікси?
— Так, ми плануємо наступного року видати два українських комікси, перші томи двох серій. Перша — стімпанкова історія, 20-х років XX століття під назвою «Воля», мальопис, який досить відомий в Україні. Друга серія вже для молодшого читача від того ж самого видавництва The Will Production, — «Княжа Воля». Це історія про хом’ячків, які перебувають у змішаному світі Київської Русі, козаччини, але це дитяча серія про звіряток.
Наприкінці нашої розмови — побажання для українців від пана Томаша, з нагоди свят:
— Я хотів би побажати вам миру, а значить спокою, щастя і здоров'я. Здавалося б, банальне побажання, яке мої батьки, бабусі та дідусі багато років бажали одне одному на Святвечір, Різдво, іменини та дні народження. В дитинстві мене це завжди дивувало, здавалося б, так банально бажати такі речі, але в моїй сім’ї були люди, які пройшли, пережили війну, пережили дійсно важкі сталінські роки, і тому я думаю, що це дійсно найголовніше, що ви й ми тут можемо зараз мати — це мир, а значить спокій, щастя і здоров'я, і я бажаю вам всього найкращого на Різдво Христове.
Запрошуємо послухати передачу у доданому звуковому файлі.
Роман Гаврищак