22 жовтня 1957 року журнал Świat Młodych опублікував перший номер коміксу «Tytus, Romek i A'Tomek». Серія мала неймовірний успіх, було продано понад 11 мільйонів примірників. Історія перших альбомних видань починається з процесу гуманізації непокірної мавпочки Титуса де Зоо. Сам ж шимпанзе, виконуючи всілякі людські дії, створює смішні ситуації. Завдяки подорожам героїв у різних галузях знань мальопис відіграє просвітницьку роль, відповідно до гасла його творця Генрика Хмєлєвського, також відомого як Татусь «Papcio» Хмєль - комікс «граючи навчає, а навчаючи – розважає». Ідея помістити мавпу в комікс спала йому на думку випадково – коли Генрик Хмєлєвський писав, то на його малюнок хлюпнуло чорнило; пляма, схожа на мавпу, стала прототипом Титуса, який, за словами автора, розпочав свої пригоди з підкорення космосу.
Комікс передає дух виховання в польській культурі міжвоєнного періоду, – каже Матеуш Субєта, режисер і сценарист документального серіалу «Комікс. Супергерой Польської Народної Республіки». Те, як Татусь Хмєль говорив, формував думки, речення, його почуття гумору зовсім з іншої епохи, додає Субієта:
- Навіть коли сучасні діти читають цей комікс, вони вбирають цю культуру, традицію в мові, в гумористичному оповіданні. Я це завжди так сприймав. Це дуже давнє почуття гумору, і воно має додаткову цінність, тому що це справді жива історія навіть у цих жартах.
Генри Єжи Хмєлєвський народився 7 червня 1923 року, а помер 22 січня 2021 року. Дитинство його пройшло у варшавській кам’яниці за адресою Nowomiejska 20. Татусь Хмєль жив у цій кам’яниці до 1944 року, під час Другої світової війни вона була зруйнована, а в повоєнні роки на її місці реконструйовано відомий Варшавський барбакан. Далі розповідає Татусь Хмєль:
- Я можу з гордістю сказати, що народився в Барбакані. У мене з дитинства були навички малювання, але потім я працював креслярем. Пізніше мене мобілізували до Війська Польського в офіцерську школу в Торуні. Я був підхорунжим, але не хотів ставати офіцером армії. Мене прилаштували у науковому відділі, там я будував моделі траншей, окопів або креслив якісь діаграми. У червні 1947 року повернувся до цивільного життя, а потім, 1 вересня отримав роботу у Варшаві в редакції Świat Przygód і відтоді розпочалася моя творча діяльність. У 50 році я вступив до Академії (Академії образотворчих мистецтв у Варшаві, – ред.), закінчив графіку в 1956 році й тоді ж почав малювати комікс під назвою Tytus, Romek i A'Tomek. Згодом редакцію Świat Przygód реорганізували в редакцію Świat Młodych і я там пропрацював аж до пенсійного віку.
Войцєх Ловіцький, популяризатор польських коміксів розповів, що Генрик Хмєлєвський робив після війни:
- Він прийшов до часопису Świat Przygód і як митець він умів використати свій мистецький дар, жарт і гумор. Прикладом може бути його перший комікс, який Хмєлєвський почав малювати випадково. Мова йде про мальопис «Сержант Кінґ з королівської кавалерії» – комікс, який колись публікували в іноземній газеті, друкували у часописі Świat Przygód. У якийсь момент ці закордонні історії перестали виходити, а сама газета не потрапляла до Польщі й головний редактор каже: «Хмєлю, рятуй!». Татусь, звісно що, погодився, тим більше, що за наступну історію платили гроші. Генрик Хмєлєвський подумав, і в першому ж епізоді кинув гранату у головних героїв - двоє загинуло й малювати було менше. А пізніше прийшов час на Титуса Ромека і А’Томека.
Матеуш Субієта розказав, що Татусь Хмєль мав у собі енергію дитини:
- Коли ми зайшли в його квартиру, Татусь став і не знав, хто ми є насправді, бо ж до нього приходить багато людей, а ми були чергові люди зі ЗМІ. Впродовж перших п’яти хвилин він скидався на дідуся. Ми почали розпитувати його, чи може він нам щось показати і вже в наступний момент він підстрибував по квартирі, нахиляючись, дістаючи щось, хоча ми казали, щоб він не нахилявся, все витягнемо, на що він відповідав відмовою. У нього все було акуратно посортовано. Мені здається, що розум його був дуже цікаво побудований: з одного боку, він дуже впорядкований, як і його розповіді, а з іншого – в нього була дитяча наївність, свіжість у розповідях, і навіть у безпосередньому контакті – Татусь цілий час жартував. Він перебував поза часом.
Титус, Ромек і А'Томек – це три різні персонажі і три різні характери, – продовжує Войцєх Ловіцький:
- Тут можна згадати різні круті історії, особливо, Титус Ромек і А’Томек на дикому заході, де Титус знаходить годинникові шахти, хлопці застрибують у фільм та беруть участь у дійстві, а диліжанс приїжджає кожні два роки і максимальне запізнення становить місяць. Жарти у коміксах Татка Хмєля відомі й дуже популярні, але автор також веде нас туди, де ми самі мріяли побувати, особливо, коли були дітьми й любили пофантазувати: у космос, на інші планети, хочемо стати лицарями – переносимося у минуле і так далі. Але Татусь також веде нас у звичайний двір і ми відчуваємо, що Титус, Ромек і А’Томек є нашими товаришами по команді, нормальними людьми й мають ту саму фантазію, яку мали всі ми, коли були дітьми, тож ми ототожнюємо себе з цими героями. А щодо дорослих – цей гумор у мальописі настільки універсальний і сильний, що ми його пам’ятаємо досі. Ми, дорослі, читаємо цей комікс своїм дітям. Амелія, моя донька, розпочала свою пригоду із мальописами з Титуса, Ромека і А'Томека. Що цікаво – мені теж було дуже весело під час читання, тому що я почав згадувати своє дитинство зі сльозами на очах, але такими приємними та теплими. І Амелія, дитина, яка щойно почала досліджувати читання, подружилася з Титусом. Вона полюбила цього героя і Татуся Хмєля, а він дуже, любив дітей і подружився з моєю донькою особисто. Цікаво, що Генрик Хмєлєвський приносить задоволення всім – і старим, і малим, адже він завжди оновлював свої старі історії. У першому коміксі з 66 року головні герої їдуть у трамваї, а в новому виданні вони вже їдуть у метро. Тож кожне покоління знайде щось для себе. Татусь Хмєль завжди актуальний, його люблять як і старі, так і молоді…всі його люблять.
З 66 року, коли почали публікувати комікси про Титуса Ромека та А'Томека, Татусь Хмєль погодився з тогочасними директивами, щоб головні герої носили червоні хустки та були гарцерами (польський соціальний та освітньо-педагогічний рух, який є частиною скаутського руху), інакше б мальопис не вийшов, – розказує популяризатор коміксів Войцєх Ловіцький:
- Герої мали пройти через всю гарцерську стежку. У першій книзі все було весело, вона була дуже дидактична, моралізаторська, але ще не настільки насичена пропагандою. Друга, третя, четверта, а, особливо, п’ята книжки були жахливими з точки зору пропаганди. Татусь у якийсь момент не витримав і почав писати справді «соковиті» листи до Комітету відділу праці, Центрального комітету Польської об’єднаної робітничої партії, в яких фактично висміював і сам відділ, і міліцію. Читаючи ці листи я задумувався, чим насправді ризикує Татусь. Він сказав, що не буде малювати таких історій, бо це дурість, безглуздість та абсурд. Ці листи були такими, наче ви прочитали Титуса Ромека та А'Томека з яскравим гумором. Перед 5 випуском коміксу після переговорів та перших вказівок, де герої мали нести прапор пропаганди Польської Народної Республіки, Татусь вже пішов у відставку, написавши у листі, що це неприпустимо, а Титус насправді виглядатиме у книгах повним ідіотом. Замість того, щоб бути героєм коміксу – буде героєм пропаганди. Але Титус був настільки популярним і обожнюваним, що на зустрічах з Татусем Хмєлєм, котрий роздавав автографи, через величезні натовпи часто втручалася міліція. Якось одного разу під час зустрічі Татуся Хмєля запрошено не до якогось кабінету, а до ресторану, і таким чином справа дійшла згоди, ну а потім вже шоста та сьома історії були нормальними, не було цього насичення пропагандою. Татусь Хмєль, на жаль, є дуже знаменитим лише в Польщі, вже за кордоном цей мальопис не настільки відомий. Звісно, що серед польської діаспори так, але маловідомість коміксу - це великий, але єдиний мінус усієї творчості Татуся Хмєля. У будь-якому випадку, у Польщі - це ікона, коли йдеться про художника, автора коміксів, але також і про людину, яку ніколи не забувають.
Запрошуємо послухати передачу у доданому звуковому файлі.
PR/Роман Гаврищак