Юрій (польське ім’я – Єжи) Новосільський, іконописець, художник, педагог і теолог, став патроном 2023 року. Відповідне рішення ухвалив Сейм Польщі. 7 січня цього року минуло сто років від народження Новосільського, котрого вважають одним із найвидатніших сучасних іконописців, що вдавався до фігуративних композицій і пейзажів. Юрій Новосільський є автором численних поліхромій, але теж і портретів, пейзажів та картин з-поза релігійної тематики.
Він часто повторював, що найбільший вплив на його творчість мало візантійське мистецтво. У розмові з Польським радіо Юрій Новосільський говорив, що він у своїй творчості ішов за двома течіями:
- Насправді, дві течії — фігуративізм різного типу і абстракція. Абстракція геометрична та інша. Це два мої внутрішні антагоністи, котрі борються між собою за право бути першим у моїй творчості. Мені здається, що найкраще моє досягнення полягало в тому, що мені вдалося якось їх синтезувати, і одна течія підсилювала дію іншої. Я завжди робив те, що хочу, і ніколи не ставив перед собою жодних планів ані програм. І, скажімо, коли мені хотілося малювати геометричну абстракцію, я це робив. А якщо я мав бажання реалізуватися у чомусь зовсім протилежному — то ішов за течією фігуративного мистецтва. Цей внутрішній діалог тривав у мені все життя, він триває досі.
Новосільський часто наголошував, що притаманна його творчості подвійність бере свої початки із біографії…
- Я маю те щастя, що походжу з мішаної сім’ї — католицько-грекокатолицької. Мій батько був греко-католиком. А мама — латинською католичкою. Але греко-католицький світ — це також і православний світ. Коли я ходив до греко-католицьких церков і потім — до православних церков, то я зауважив, що там, у православ’ї, реалізується те, що у греко-католицькій практиці тільки сигналізується. Мене церкви завжди захоплювали, від дитячих років, але тоді то було захоплення якоюсь духовною екзотикою. Але з часом я зрозумів, що тут знаходжу те, чого шукаю, що мені потрібне і за чим тужу, що дозволяє мені духовно розвиватися.
Юрій (Єжи) Новосільський народився 7 січня 1923 року у Кракові і там же провів більшу частину життя. У 1940 році Новосільський розпочав навчання на Факультеті декоративного живопису в краківській Школі мистецтв. Двома роками пізніше, 1942 року, він звернувся до ігумена розташованої неподалік Львова Лаври св. Івана Хрестителя, аби його прийняли до братії. Та пробув там лише чотири місяці, позаяк через хворобу, на яку Новосільський захворів під час розпису церкви в Болехові, його відіслали додому. Він планував повернутися, проте на перешкоді стала війна. У 1943 році Новосільський повернувся до Кракова, а 1945 року він розпочав навчання у Краківській академії мистецтв. Тоді ж увійшов до грона послідовників Тадеуша Кантора, у 1947 році Новосільський став асистентом Кантора у Вищій державній школі образотворчого мистецтва в Кракові. З 1957 року вів там заняття, від 1962 року керував майстернею живопису в академії.
Його мистецтво — геометричне, абстрактне, сюрреалістичне — було результатом закоханості в природу. Його ікони народжувалися з віри, зацікавлення метафізикою… Юрія Новосільського вважають одним із найвидатніших сучасних іконописців, хоча він сам це заперечував:
- І в цьому полягає парадокс, що я взагалі не відчуваю себе іконописцем. Я — просто художник. А образотворче мистецтво, малярство у моєму розумінні — це теж ікона. Це ж усе — малярство. Часом, коли я порушую сакральні мотиви, то з цього народжується щось на кшталт ікони. Я не впроваджую якоїсь специфіки малярства, просто я як художник пишу ікони. Але я — художник, а не іконописець.
Театр Польського радіо, з нагоди сторіччя від дня народження Юрія Новосільського, представив радіовиставу про нього під назвою “Ікона. Про Юрія Новосільського”. Режисер радіовистави Пйотр Скотиліцький говорить, що Новосільський є ідеальним героєм — він яскравий, цікавий, повний суперечностей.
- Він пройшов через ці всі етапи — від греко-католицької церкви, через атеїзм і до православ’я. Цей конфлікт також проявлявся у його мистецтві. З одного боку, фігуративне малярство, віссю якого була ікона. А з другого — абстракція. І як виявилося, можна поєднати в особі і творчості одного художника такі дві суперечливі напрямки мистецтва, і, що цікаво, ці течії можна поєднати в іконі. В іконі, яку він писав. Хоча Новосільський часто заперечував, коли його називали іконописцем, він насправді ним був. Натомість моє захоплення і зацікавлення Юрієм Новосільським почалося від візитів в різних місцях, де Новосільський залишив після себе сліди — ікони, поліхромії, іконостаси... І я вирішив дізнатися більше про цього митця, дізнатися чим він надихався, як працював.
Коли Юрія Новосільського питали про те, де можна знайти його роботи, він відповідав, що у всьому світі:
- Я скажу так, це картини та сакральні реалізації — тобто поліхромія і взагалі оформлення сакрального інтер’єру. Звичайно, найбільше картин і найкращі мої картини знайдемо у польських музеях — у Кракові, Вроцлаві, Познані, Варшаві. За кордоном теж є, є теж картини по приватних колекціях порозкидані, але де, — я цього точно не знаю. Коли ж говорити про сакральні об’єкти, то це Весола, римо-католицька церква, тут увесь інтер’єр належить моєму авторству, включаючи елементи архітектури. Друга моя реалізація — це місто Тихи, під Катовицями, поліхромію я вже там майже завершив робити. Третій сакральний інтер’єр — це греко-католицька церква у Гурові-Ілавецькому. А крім цього, у краківській православній церкві я виконав один іконостас, у православному соборі у Вроцлаві я виконав частину іконостасу. А у варшавському районі Єльонки моєму авторству належить поліхромія у сучасному костелі.
Запрошуємо послухати передачу в доданому файлі.
Dwójka/Jedynka/Яна Стемпнєвич
