У 1996 році на польському лейблі «Koka Records» вийшов касетний альбом Ігоря Цимбровського «Прийди, янголе». Ні до того, ні після в українській музиці не було чогось подібного. Описувати те, що можна почути на альбомі — справа невдячна, бо таку музику треба слухати, в неї треба занурюватися, її треба осмислювати. Одне можна сказати напевно — почувши цю музику раз, вже важко забути її маєстатичність. Так, саме це слово, як на мене, є тут доречним.
Я познайомився із альбомом Ігоря Цимбровського «Прийди, янголе» майже одразу після його виходу. Познайомив мене з ним Юрій Андрухович, давши послухати касету, яку одразу ж було переписано і залишено в колекції.
В одному з «Понеділків року» з Юрієм Андруховичем ми згадали про цю касету та автора музики Ігоря Цимбровського. Тоді, під час ефіру, замислилися — а що з автором сьогодні, де він і чи працює над новими творами.
Як виявилося, Ігор Цимбровський сьогодні є головним архітектором (ось звідки ця архітектура в цого музиці, а можливо, і музика в його архітектурі) музею народної архітектури та побуту «Шевченківський гай».
Після першого альбому, що вийшов у 1996 році, ним зацікавилися у Європі, він мав кілька концертів за кордонами України, в тому числі у Польщі. Однак, в Україні, як це часто буває, його музика не викликала великого інтересу. А дуже шкода, бо такі речі треба знати, слухати і видавати. У 2000 році у співпраці з барабанником Тарасом Мельниченком він записав альбом-сингл із п'яти композицій «Інтермеццо». І наразі все.
Ігор Цимбровський каже, що сьогодні матеріалу має на 5-6 альбомів, однак, на їх якісне видання потрібні кошти.
Дивує, що на тлі колосальних витрат на сумнівної естетичної цінності так звані культурні проєкти як то серіали, де принижують українців тих чи інших українських регіонів, чи висвітлення діяльності органів влади українська держава не вкладається в те, що дійсно вартує уваги, що на віки, як би комусь патетично не звучали ці слова.
Залишається хіба апелювати до приватних ініціатив.
Ми поговорили із Ігорем Цимбровським у програмі «Понеділок року», а також послухали його музику, тож запрошую послухати у доданому звуковому файлі.
Розмовляв Володимир Гарматюк