У театрі Teatr. Scena 96 відбулося перформативне читання п’єси Наталії Уварової «Все буде добре» (Wszystko będzie dobrze). Співпраця драматургині з театром проходить в рамках резиденції Театрального інституту імені Збіґнєва Рашевського.
«Я дуже рада цій співпраці, оскільки я мала змогу попрацювати з польським театром, польськими акторами й режисером», — говорить гостя Польського радіо для України драматургиня Наталія Уварова.
«П’єса "Все буде добре" заснована на документальних інтерв’ю, які я брала в українських біженок, на моїх життєвих досвідах і на життєвих досвідах польських жінок, котрі приймали у себе українських біженок, котрі в перші дні повномасштабного вторгнення виходили на вокзали і які продовжують підтримувати українок».
«П’єса — про зустріч двох світів, про зустріч, яка, в принципі, могла не відбутися. Це розповідь про жінок, які не мали б жити разом, співіснувати разом в одному домі, але так сталося, що вони були вимушені це зробити. Це і велика вдячність тим всім, хто приймав наших жінок. Для мене було дуже зворушливо слухати ці історії, і я сама також проходила через цей досвід. Тому на кінець п’єси одна з героїнь, Україна, ставить запитання: "а якби це було все сталося трішечки навпаки, то чи могла б я так зробити?"».
На сцені звучать дві мови — польська та українська, і вони є рівноправними. Дві героїні — українка Юлія та полька Уля — розмовляють кожна своєю рідною мовою.
Ева Качмарек, режисерка перформативного читання, акторка, котра втілилася у роль польки Улі:
«Ця п’єса порушує найтонкіші, найвразливіші струни, емоції, вона розповідає про жіночий світ. Текст розповідає про дуже складний досвід, воєнний досвід. І часом важко знайти слова для цієї розповіді. Люди часто не вміють знайти слів, щоби розповісти, що відбувається у них вдома, замість них це завдання виконують інформаційні повідомлення, новини й так далі. Наталія натомість знайшла такий спосіб, щоби розповісти про досвід, який є воєнним досвідом, але в цій ситуації жевріє людська надія.
Героїні зустрічаються на вокзалі, Юля приїжджає з Бучі, вона не знає, яке майбутнє перед нею, вона дуже розгублена. Так само розгубленою є Уля, котра знає про війну з інформаційних повідомлень і має в собі дуже сильне бажання допомогти. На вокзалі вона зустрічає Юлю і дуже спонтанно приймає рішення щоби запросити Юлю до свого дому. І це історія про те, якою складною з одного боку, і прекрасною — з другого, може бути дружба, що народжується в таких умовах. І це теж історія про те, що такий досвід не є чимось вигаданим, його мають жінки, котрі приїхали до Польщі. Наталія розмовляла з жінками, котрі були змушені виїхати з України, а також з жінками, котрі як Уля приймали українок під свій дах. Це дуже складна ситуація, тому що людина, котра приїжджає, котру приймаємо, вона не може відчути себе тут вдома, як би ми не старалися. Справжній дім є далеко. Юлія живе з цієї емоцією туги, а також з таким відчуттям, що все, що з нею тут трапляється, що вона має — це все «замість» справжнього життя. І ми маємо теж другу жінку, котра мусить навчитися жити з кимось зовсім чужим, незнайомим, незнаним. Чужим, я маю на увазі, і мовно, і культурно. Ми слідкуємо за доланням чергових бар’єр, за наближенням героїнь одна до одної. Мені здається, що тут проблема тимчасовості дуже добра показана. Адже непевність завтрашнього дня стосується також людських взаємин, які будуються, ми не знаємо, де є цей горизонт. І чим більше тепла і розуміння в цих взаєминах — тим більше шансів побудувати дружбу. А решту — покаже час, все інше надто складне, щоби про це говорити».
Директор театру Teatr. Scena 96 режисер Дарек Яросінський:
«Це п’єса, яка змушує до роздумів, рефлексії. Ці слова, які там звучать — «усе буде добре» — насправді мають на меті зачарувати дійсність. Це слова, якими заспокоюють. А п’єса розповідає про зустріч двох жінок, хоча в самому тексті — більше героїнь. Насправді суттю цієї п’єси, яку написала Наталія Уварова, є зустріч двох жінок. Ця зустріч є цікавою від самого початку — оскільки це зустріч незнайомих людей, котрі виходять назустріч одна до одної з якими сподіваннями й очікуваннями. Одна людина іде на цю зустріч з якимось сподіванням отримати допомогу, а друга – зі сподіваннями, як цю допомогу, яку вона готова дати, можуть сприйняти. І зустріч цих двох світів, цих сподівань і очікувань, з моєї перспективи є найцікавішою в п’єсі. Потім спільне функціонування, приймання рішень і так далі — це вже результат цієї першої миті зустрічі. «Все буде добре» — зверніть увагу, що ці слова можна по-різному промовити. Це може бути запитання, тобто непевність: «Все буде добре?». І можна теж сказати зі стверджувальною інтонацією — «все буде добре», тобто ми зробимо все, щоби ситуація була зрозуміла, безпечна і комфортна. П’єса, яку написала Наталія, глибша насправді, ніж тільки розповідь про зустріч цих двох жінок. Тому що після «все буде добре» з’являється запитання — «а що далі?»
Наприкінці грудня на підставі п’єси «Все буде добре» буде створена радіопередача. Послухати її можна буде на сторінці театру Teatr. Scena 96.
Запрошуємо послухати розмови у доданих файлах
Яна Стемпнєвич