13:32 [i] MAL.mp3 Розмова з Александрою Гофман, полоністкою, викладачкою польської мови у «MAL Grójecka»
Я стежу за різними ініціативами з вивчення польської мови. І бачу, що багато з них з’являються і швидко зникають. Ваша група натомість уже довго збирається разом. У чому секрет?
Напевно, секрет у тому, що це не просто традиційні лекції з польської, це не мовний курс, а радше такі зустрічі з мовою, розмовна група. Звісно, ми вчимо основи: в нас є початкова група і більш просунута, але значно важливіше для нас вміння говорити, пізнання себе через розмову і приємна атмосфера. Ми відкриті на пропозиції учасників. Якщо хтось хоче поговорити на якусь тему, то я готую відповідне заняття. Отже, це не типовий курс польської. Як на мене, ці заняття переросли у зустрічі знайомих. Нам подобається раз на тиждень зустрічатися, бачитись. Звісно, наша головна мета — опанувати і вдосконалити польську, але те, що немає домашніх завдань, присутність не обов’язкова, — така неформальна атмосфера теж важлива. І напевно, в цьому й полягає секрет, чому курси тривають уже майже два роки. До того ж вони відбуваються в хабі «MAL», що розшифровується як місце локальної активності, це простір для сусідів, людей, які живуть поряд одне з одним, але також і для гостей. У «MAL» кожен може запропонувати якусь зустріч. Так і в нас виникла потреба допомогти нашим гостям з України, зокрема в тому, щоб вони впевненіше почувались у мовному плані. І як я вже розповідала, це переросло в постійні зустрічі групи знайомих, які хочуть вдосконалювати польську.
Серед учасників розмовного клубу не тільки українці. Тобто це багатокультурна група. Це плюс? Чи в цьому є певні труднощі?
У цьому є і плюси, і мінуси. Плюсів значно більше, тож почну з них. Ми знайомимось одне з одним і водночас з культурою одне одного — це нагода для обговорення: коли ми розмовляємо, наприклад, про свята, то питаємо, хто як зазвичай святкує у своїй країні. Крім цього, в такий спосіб ми ніби налагоджуємо міжнародні зв’язки. Проте з вчительського погляду, звісно, значно складніше працювати з групою, де немає якоїсь допоміжної мови. Значно легше зі слов’янськими групами, де учні з України і Білорусі, адже наші мови схожі на багатьох рівнях: фонетичному, граматичному, синтаксичному. Натомість з учнями з інших країн — з В’єтнаму, з Мексики, з Франції — вже не так легко: іноді й англійську не всі знають, тож немає допоміжної мови. Отже, є плюси і мінуси, але плюсів значно більше.
Які найпоширеніші помилки роблять іноземці, що вивчають польську? І як це відрізняється залежно від мови, носіями якої вони є?
Складно це зібрати в кілька речень. Проте, як на мене, мовна близькість спочатку допомагає, а потім на певному етапі стає перешкодою. Коли наша рідна мова не схожа на ту мову, яку ми хоче вивчити, то ми більше викладаємось, більше часу присвячуємо її вивченню. Натомість учні з України і Білорусі чудово розуміють, що їхні мови схожі з польською. Навіть якщо вони скажуть щось українською або білоруською, їх, скоріше за все, зрозуміють. І українці та білоруси активно користуються на початкових етапах вивчення польської мови цією можливістю бути зрозумілими. Однак їхня мета — не тільки залагодити якусь конкретну комунікативну ситуацію, а взагалі опанувати мову на такому рівні, як нею володіють поляки, тож спочатку можна відштовхнутися від цієї схожості, але далі потрібно більше заглиблюватися саме у специфіку польської. Крім того, дуже часто наші сусіди зі сходу вже до того, як почали систематично вивчати польську, мали з нею якийсь контакт, просто чули її, але це не те саме, що навчання. Позбутися кальок з інших мов — це може бути на певному етапі не так легко, але необхідно, щоб володіти мовою більш правильно.
Мені часто доводиться чути від різних людей, які зараз вчать польську, що, попри їхні зусилля, сидіння за підручниками і практикування правильних граматичних конструкцій, все ж заговорити їм не вдається. Як наважитись на говоріння іноземною мовою? Може, це якийсь певний мовний бар’єр?
Думаю, це проблема, яка не залежить від того, яку мову ти хочеш опанувати: коли ми відчуємо, що готові відкрити рот і заговорити польською, англійською, іспанською чи будь-якою іншою мовою, яку вивчаємо. Я заохочую не боятися говорити польською і використовувати до цього будь-яку нагоду: говоріть у магазині, на пошті — скрізь. Можна перед цим написати собі на аркуші якісь фрази, які нам можуть знадобитися, наприклад, коли ми забираємо посилку на пошті. Добре спочатку мати собі таку шпаргалку. Я також заохочую своїх учнів до вивчення мови вдома. Із цією групою, в якій я зараз працюю, ми займаємось пів року, але, звісно, що дві години на тиждень — це дуже мало. Більшість з учнів ходить іще на різні мовні курси. Вдома ж можна слухати польською радіо, дивитись телевізор, якісь фільми, також можна додавати титри, щоб одночасно і слухати, і бачити, як це пишеться. На початку може бути складно схопити всі слова. До того ж на заняттях ми говоримо повільно, виразно і гарно. Розмовна ж мова, яку ми використовуємо на щодень, не може бути такою ідеальною і відшліфованою, як на телебаченні чи на радіо. Крім слухання хороших мовних прикладів, ми також читаємо уривки творів польської літератури, це можуть бути якісь вірші або фрагменти прози. Словом, контакт з мовою має відбуватися на багатьох рівнях. Ми на заняттях переважно тренуємо розмовний рівень, адже говоріння і розуміння найбільш необхідне, але ми теж трохи слухаємо і читаємо. Найскладніший рівень — це письмо, ми також виконуємо різні вправи з писання.
Мені часто трапляються на очі оголошення мовних курсів, які обіцяють навчити польської мови на С1 — доволі високого рівня, близького до носія мови — за один рік. Я на це трохи скептично дивлюсь. Чи можливо за рік так добре вивчити мову?
Усе залежить від волі людини, яка береться за вивчення мови, і від її мотивації. Якщо гарантією отримання хорошого місця роботи є знання мови, то ми зазвичай докладаємося, щоб цю мову опанувати якнайшвидше. Звісно, домашні і родинні обов’язки часто перешкоджають у тому, щоб дві години на день присвячувати вивченню мови. Але це якраз була б оптимальна ситуація, коли учень або учениця, крім того, що відвідує мовні курси і ходить на розмовний клуб на кшталт нашого, також інтенсивно опановує мову вдома: вчить слова, читає газети цією мовою, слухає радіо тощо. Щодо того, скільки може піти на це часу, то я думаю, що це дуже індивідуально і дуже залежить від мотивації. Людині, для якої це не перша іноземна мова, буде легше, бо вона може проводити аналогії: можуть траплятися схожі слова або буде схожа граматична система. Ну і не секрет, що найлегше і найшвидше іноземну мову опановують діти і молодь. У старшому віці це складніше, хоча бувають чудові винятки. Я можу один такий навести як приклад.
Моя учениця Лідія, яка приїхала до Польщі з Харкова в лютому-березні 2022 року, вже була в передпенсійному віці. Вона не хотіла перекваліфіковуватися. За фахом Лідія — вчителька математики, і вона дуже любить свою роботу. Проте їй потрібно було йти працювати в Польщі і викладати математику чужою мовою. Це дуже складне завдання, але Лідія доклала максимальних зусиль і от у вересні 2023 року почала працювати вчителькою математики в одній із польських шкіл. Тобто їй знадобилося півтора року на вивчення нової іноземної мови. Звісно, на початку робота в польській школі була для неї стресом, але Лідія весь час розвивається. Я неймовірно нею пишаюсь.
Отже, ще раз підкреслю: все залежить від мотивації, зокрема на потенційній роботі. Зрозуміло, що за три місяці жодну іноземну мову не вивчиш, але за рік дуже інтенсивної роботи — чому б і ні?
Як зараз відбуваються заняття в хабі «MAL Grójecka»? Може, є якісь важливі подробиці, які потрібно знати тим, хто хотів би долучитися? І як усе починалося?
Ми зустрічаємося раз на тиждень. Наразі працює дві групи: для початківців і для середнього рівня. Крім мене, є ще одна викладачка, яка проводить заняття в «MAL Grójecka». Я проводжу заняття по понеділках, а моя колега, Дорота, — по вівторках. У нас обох групи постійно змінюються: хтось перестає ходити, коли вже починає говорити на достатньому рівні, хтось долучається посеред навчального процесу, хтось повертається в Україну або переїжджає до іншого міста Польщі, тобто весь час відбуваються такі ротації учнів. Але учні весь час є, є інтерес, запит на вивчення польської.
Ми починали роботу після перших днів повномасштабного вторгнення. Разом з іншими відвідувачами «MAL Grójecka», сусідами, як ми тут говоримо, ми хотіли якось допомогти українцям, якось їх підтримати. Шляхом мозкового штурму ми зібрали багато ідей і почали діяти: збирали одяг, продукти харчування, гроші. Кілька людей з активістів «MAL Grójecka», як виявилося, фахово володіли польською мовою, тож ми, філологині, вирішили, що будемо допомагати своїми знаннями й організували ці розмовні клуби. І на жаль, наша мовна допомога актуальна і досі, хоча минуло вже майже два роки від початку повномасштабного вторгнення. Я кажу «на жаль», бо, звісно, бажаю всім нашим сусідам мати можливість повернутися додому. Але добре, що ми можемо хоча б у такий спосіб їх підтримати.
Які ще заходи відбуваються у «MAL Grójecka»?
«MAL Grójecka» — це один із просторів для локальної активності. У Варшаві декілька таких просторів. Вони фінансуються з місцевого бюджету, а опікуються ними самі мешканці. Ніби така велика квартира, де можуть зустрітися сусіди з усього мікрорайону. Будь-хто може провести тут свій захід, запропонувати якусь волонтерську ініціативу. Ми не беремо за це жодних коштів. Це можуть бути кулінарні майстер-класи, щось з рукоділля, танці, зустрічі із цікавими людьми. Також тут працює група подовженого дня для дітей з України і не тільки. Її проводить Fundacja Ocalenie. Зустрічі і заняття відбуваються на найрізноманітніші теми. Наразі, крім польського розмовного клубу, ми також проводимо цикл занять для дітей, які готуються до випускного іспиту у восьмому класі. Це перший важливий іспит у польській школі. І діти, і їхні батьки переймаються, щоб він був складений успішно.
Іноді, як я вже згадувала, в нас відбуваються кулінарні майстер-класи, наприклад, якось ми робили різні турецькі страви, а іншим разом — польський журек. Раз у місяці ми запрошуємо всіх сусідів на спільний сніданок. Ми смажимо налисники, готуємо канапки, знайомимось і спілкуємось. На території «MAL Grójecka» є також міський город. Його заклали кілька років тому. Ми також сіємо різні квіти біля будинку, в якому розміщений наш хаб. З останніх новинок у «MAL Grójecka» — аргентинське танго. Танцюємо по п’ятницях. А всі ці чудові заходи і події — плід ініціативності добрих сусідів.
Розмовляла Олена Руда
Аудіоверсію розмови можна послухати в доданому файлі