В Інституті фотографії Fort у Варшаві триває фотовиставка «Ukraine. Stories of Resistance». Це розповідь про український спротив, побачений через об’єктиви чотирьох фотографів: італійки Аріани Аркари, поляка Рафала Міляха, німкені Сандри Шілдьвехтер і українця Михайла Палінчака.
«За кожною фотографією стоїть особиста історія кожного героя, історія спротиву», — говорить Михайло Палінчак.
фото Михайла Палінчака
«Супротив проявляється в Україні у різних аспектах. Велика кількість людей долучається до ЗСУ, і вони віддають за Україну найдорожче, що в них є, — життя і здоров’я. Інші долучаються до волонтерства, як на підтримку Збройних сил, так і культурного. Причому це може бути і як просування української культури або боротьба з дезінформацією, боротьба з російським імперіалізмом, захист української історичної культурної спадщини, а також очищення культурного поля України від залишків радянської культури або російського імперіалістичного духу історії».
фото Михайла Палінчака
«Люди, які пережили горе, трагедію, котрі пережили окупацію, котрі втратили все, вони дуже відриті і охоче діляться своїми історіями. На деокупованих територіях залишилося мало людей, і їм хочеться з кимось поділитися своєю історією. Також вони розуміють, що журналісти — це очі й голоси, які можуть донести їхню історію світові. Мені здається, що це є одним із найважливіших аспектів роботи — дати можливість говорити і розказувати свої історії тим, хто без нас не може цього зробити. Тобто давати імена цифрам і статистиці. Без імен ми тільки знаємо, що загинуло стільки-то людей, що в окупації перебуває стільки-то людей, що стільки-то людей були евакуйовані. Коли ми цим цифрам даємо імена, тоді з’являється історія, яка починає жити самостійно».
Запрошую послухати розмову у доданому файлі.
Яна Стемпнєвич