Праця «Покуття» польського фольклориста і дослідника традиційної культури XIX століття Оскара Кольберґа (частина хрестоматійного багатотомника «Народ. Його звичаї, спосіб життя, мова, перекази, прислів’я, обряди, чари, набутки, пісні, музика і танці») — це найбільш ґрунтовна книга про колись дуже багатокультурний регіон, що лежить над Дністром між Гуцульщиною і Поділлям. Тут розглянуто географію, мову, одяг, звичаї, обряди, зокрема весільні, пісні та ігри. Праця з 1882 року вийшла у чотирьох томах ще за життя Оскара Кольберґа.
Перший том «Покуття» вийшов українською мовою, а переклав його Остап Українець. В ефірі Польського радіо для України разом із Катериною Дудкою, редакторкою видання і видавчинею, розповіли про переклад «Покуття», про те, як Оскар Кольберґ стає відомий українському читачеві.
Остап Українець: Кольберґ в Україні був відомий у досить вузькому колі, а читало його ще менше людей, тому що він був написаний польською і виданий дуже давно, і в Україні його годі було знайти. Це була проблема, з мого погляду, як перекладача і людини, яка зацікавлена в етнографії. Я, власне, відкрив Кольберґа за посередництвом Катерини, своєї дружини, котра ідею, що його варто було б видати українською, мені в голову вперше засіяла.
І спершу ми намагалися зробити це з видавцем Олександром Савчуком із Харкова, але там не склалося, і я попросив дозволу, запитав чи не буде він проти, якщо ми видамо у своєму видавництві, і так воно пішло. А чому «Покуття»? Тому що, по-перше, я — покутянин, мені ця тематика найближча, і там мені найбільше знайомого, а по-друге, «Покуття» належить до тих джерел, які вийшли ще при житті самого Кольберґа, воно сьогодні вже у відкритому доступі, і з ним може працювати, в принципі, хто завгодно. Ми переклали його українською саме для того, щоб наблизити інформацію про Україну, до українського ж читача.
13:41 u 15 03 pokucie oskara kolberga.mp3 Традиції, смаки і різноманіття… «Покуття» Оскара Кольберґа — українською
Пані Катерино, розкажіть про роботу над книгою. Це мова ХІХ-го століття, дуже складна. Транскрипції текстів, які описані в Кольберґа не тільки в «Покутті», але й в інших книгах, тих, які стосуються, скажімо так, етнографічно України, теж доволі складні. Як це все відбувалося? Які принципи ви для себе як редакторка теж прийняли?
Катерина Дудка: Дякую. Мова Кольберґа дійсно доволі складна, і навіть можна сказати, що трохи тяжіє до німецького синтаксису, я так собі підозрюю, тому що він все ж науковець-академік. Але мені дуже подобається в його підході те, що він не олітературнює мову, він навіть вбив у польську абетку декілька знаків з литовської.
Він дуже ретельний в тому, як він передає діалект. Мені здається, що він мало що вигадує, а нам було доволі просто, можливо, навіть простіше, ніж самому Кольберґові, тому що ми знайомі з покутсько-буковинським діалектом, і зараз сучасні покутяни говорять приблизно так само, як їм хто і передав, тому не думаю, що не було дуже багато проблем з тим, щоб вгадати, що він мав на увазі в цих записах. Але оскільки ми з Остапом обоє філологи, то ми теж мали свою стратегію передачі, і навіть було декілька таких моментів, де ми бачили, що, можливо, Кольберґ помилився, тому ми записали свої припущення з приміткою, як то було в нього.
О.У.: Ну і тут загалом варто зауважити, що загальну редактуру книжки робила Ольга Петренко-Цеунова, моя одногрупниця, з якою ми зараз плідно працюємо, а Катерина вже займалась випусковою редактурою, узгодженням того, як записані, передані діалекти, діалектні записи тощо. Тобто насправді команда, яка працювала над Кольберґом, — велика, більша, ніж зазвичай команда, що працює над книжками, тому що там була потрібна і музична редакторка, котра працювала над його нотними записами. Кольберґ був гуманітарним поліматом, він мав музичну освіту, володів знаннями з дуже різних галузей, тому для того, щоб адекватно з ним працювати, потрібна або команда людей з дуже різними профілями, або один такий швед, жнець і на дуді грець, але серед нас такого немає, тому це насправді була командна робота і зараз над наступними книжками теж залишається надзвичайно командна робота, це велика група людей.
В проєкті наразі вийшов перший том із цих чотирьох, той, який дає загальну характеристику Покуття, там близько 200 пісень і 40 нотних записів. Далі в планах іще два, але ми після першого тому вже трошки переформатовуємо спосіб, в який їх укладав Кольберґ, другий буде присвячений музичній спадщині Покуття в нашій публікації, це будуть пісні і танці Покуття, а в третій входить увесь епічний і в цілому прозовий фольклор, який він записував і видавав у цих томах…
Запрошуємо послухати передачу у доданому звуковому файлі.
Мар’яна Кріль