У Дрогобичі з 7 липня триває ХІ Міжнародний фестиваль Бруно Шульца. Вдруге він відбувається у цьому місті під час повномасштабної війни. До півтора міста, як його ще називають, приїхали видатні польські й українські літератори, науковці, музиканти, люди, що будують діалог між Польщею та Україною.
10 липня у межах фестивалю Schulzfest у Дрогобичі вперше українською мовою звучатиме музична п’єса «Радіо Ніч», яку спільно представлять український письменник Юрій Андрухович і польський гурт «Карбідо». Саме у Дрогобичі письменник і музиканти з Вроцлава почали співпрацювати, поєднуючи поезію та експериментальну музику. Вистава за однойменною назвою роману Юрія Андруховича «Радіо Ніч» звучала вже польською та німецькою мовами.
Розповідає Юрій Андрухович:
07:14 U 09 07 Radio Noc.mp3 На XI Schulzfest у Дрогобичі відбудеться українська прем’єра музичного спектаклю «Радіо Ніч» Юрій Андруховича та гурту «Карбідо», розмова з Юрієм Андруховичем
— Може бути такий підхід, що насправді ця наша програма не має якогось безпосереднього зв’язку з творчістю Бруно Шульца. Це тексти з мого роману «Радіо Ніч», який, можливо, якоюсь мірою був написаний з певного мого захоплення творами Шульца, але з літературної точки зору складно вважати, що цей роман якимось чином було написано під Шульцівським впливом. Думаю, може краще подивитися на це у ширшому контексті. З нього випливає те, що під час фестивалів у Дрогобичі — також і раніше, у минулі роки — не завжди йшлося про якісь дуже конкретні асоціації з Шульцом, про якісь текстові матеріали, які безпосередньо опираються на його творчості. Радше йдеться про презентацію якихось нових культурних явищ, про якийсь новий підхід до виконання творів у більш простих формах, відкриття нової форми. Тому, можливо, цього року організатори фестивалю вигадали окремий фестивальний напрямок, вони назвали це «Bruno Forever». Тож у тому контексті, що «Bruno Forever», слід пробувати робити якісь зовсім нові речі, щоб цей девіз завжди звучав актуально.
Як я розумію, роман «Радіо Ніч» буде представлено у формі радіовистави — радіопрограми. Цікаво, чи щоразу все відбувається так само, чи це виконання може бути інше, коли йдеться про музику, звук, можливо, також і про індивідуальну інтерпретацію текстів?
— Поки що ще складно узагальнювати, оскільки те, що відбудеться у Дрогобичі, буде показано лише п’ятий раз. І вперше це буде представлено українською мовою. У нас було два виконання німецькою мовою і два — польською. Це було тричі минулого року і один раз німецькою мовою у Берліні цього року. Коли йдеться про форму, то до цього часу все відбувалося так само, але кожна публіка і кожна мова вимагає якихось негайних змін, але, коротко кажучи, то це виглядає так, що музиканти дуже сильно прив’язані до свого сценічного місця, оскільки кожний з них повинен зіграти на великій кількості інструментів. З технічної точки зору це дуже складно. А моє місце — в центрі, все виглядає наче мала радіостудія, де я — невід’ємний від свого мікрофону. Тому, найкраще, будучи серед глядачів, від самого початку просто заплющити очі і слухати, як це звучить. І таким наразі є цей формат — це шлях до якогось збагачення, шлях до ще інших нових елементів. Ми повинні зіграти цю програму ще багато-багато разів, можливо, десятки разів, що сьогодні — неможливо, передусім через війну, яку ми маємо в Україні. Тож важко думати про якісь довші концертні тури, це неможливо. Тому ми наразі залишаємося на якомусь такому мінімалістському рівні і так це також виконаємо у Дрогобичі.
Ми вже створили запис цієї програми польською і українською мовами, коли ми спільно працювали в грудні у Домі літератури у Ґданську. Там у нашому розпорядженні ми мали дуже цікавий підвал. Виявилося, що цей простір — не настільки поганий як на музичну радіостудію. Там ми записали два варіанти «Радіо Ночі». Думаю, що після якихось праць Томаша Сікори, який ще працює над зведенням, над підготовкою остаточної версії цих матеріалів, це в якійсь формі вийде. Мені особисто найбільше хочеться, щоб цей матеріал вийшов на вінілі, але формат — дещо невідповідний, адже наша програма триває рівно 60 хвилин, тобто одну годину. І це не зовсім відповідає тому, що нам може дати грам-альбом. Тож ми зараз перебуваємо на такому етапі, коли думаємо над різними можливостями.
Запрошуємо послухати передачу у доданому звуковому файлі.
Мар’яна Кріль