Другий випуск «Baltic Opera Festival» почнеться 20 липня і триватиме до 25 липня. Місце проведення — виняткове, символічне та знакове — це Лісова опера в Сопоті, амфітеатр просто неба. Ідея проведення Балтійського оперного фестивалю належить всесвітньо відомому оперному співаку, бас-баритону Томашу Конєчному, гостеві Першого каналу Польського радіо.
Вперше «Baltic Opera Festival» відбувся у 2023 році і виявився він успішним. Лісова опера, тобто понад 5 тисяч місць, заповнилася любителями опери. Але перш, ніж поговоримо про ідею фестивалю, цьогорічну програму, скажімо кілька слів про місце його проведення.
- Мушу сказати, що цей об’єкт навіть більше присутній у суспільній свідомості за нашим західним кордоном, ніж у Польщі. Ми звикли до того, що це амфітеатр Фестивалю польської пісні у Сопоті, ми знаємо про його мальовниче розташування посеред парку, тож у нашій свідомості Лісова опера асоціюється передусім з канікулами. Натомість за західним кордоном пам’ятають, що перед Другою світовою війною тут відбувався великий оперний фестиваль. І цей потенціал ми зобов’язані використати. У Польщі немає великого оперного фестивалю міжнародного рангу, слід це виправити. Тим паче, що Балтійське море — це прекрасне місце, північне узбережжя — це ідеальне оточення для оперної музики. Тож варто цей фестиваль розширити до міжнародних масштабів.
Цьогорічний фестиваль — це п’ять днів, виступи не тільки в Лісовій опері у Сопоті, тому що в програмі є локації і в Ґданську, і в Ґдині. Словом, від 20 до 25 липня у Тримісті пануватиме опера. А в одній з них ви також виступите. Це «Летючий голландець» Ріхарда Ваґнера.
- Так, я дуже радий, що матиму змогу представити оперу Ваґнера у Польщі, на великій сцені. Тобто Ваґнера, якого я співаю перед усім світом, і в Метрополітен-опера, і в Берлінській опері, і в Макграфському оперному театрі, і у Відні, Мюнхені і так далі... Я також намагаюся зацікавити ваґнерівськими операми директорів польських оперних театрів. Але, мушу сказати, що є спротив, Ваґнера не дуже хочуть виставляти на польських сценах. Натомість цей композитор є невід’ємним елементом світової класики, а також родоначальником музики до кінофільмів. Адже ми можемо сказати, що Пуччіні та Ваґнер започаткували цей музичний жанр, сучасні композитори, котрі пишуть музику до кінофільмів, саме на цих двох композиторів посилаються і рівняються.
Цьогоріч мені вдалося знайти кілька днів, щоби виступити на фестивалі, який ми створили разом із Рафалом Кокотом, котрий є директором фестивалю, та Павелом Марецем, котрий є координатором фестивалю. І саме їх я запитав під час пандемії, що вони думають про оперний фестиваль, який би відбувався влітку у відкритому просторі амфітеатру. Їм ця ідея дуже сподобалася, тому що, по-перше, ми тоді навіть не знали, скільки триватиме пандемія і стан локдаунів, а по-друге, кожен з нас шукав якісь нові можливості для самовираження та розвитку. Перший випуск пройшов дуже успішно, ми навіть не сподівалися. Ми теж не знали, як опера звучатиме в Лісовій опері, а звучала вона неперевершено! Щоправда, я мав короткий епізод виступів у Лісовій опері, на сопотській сцені я виконав концертну версію «Золота Рейну» у 2009 році. Тоді ж на тій самій сцені був оркестр, і він звучав дуже голосно. Натомість якщо посадити оркестр в оркестровій ямі, котра в Лісовій опері побудована з величезним знанням, дуже грамотно, то ця проблема заглушання співаків оркестром зникає, співакам не потрібна якась додаткова підтримка. Оркестр звучить казково. Зрештою, це місце вибрано для Лісової опери саме завдяки винятковим акустичним умовам.
Отже, прозвучить «Летючий голландець» з Вашою участю, у постановці Барбари Вісьнєвської, молодої, але вже відомої польської режисерки. Але все ж не Ваґнер буде грати першу скрипку на цьогорічному випуску «Baltic Opera Festival», а Пуччіні.
- Так, справді, мене часто звинувачують (звісно, я кажу це жартома) у тому, що я популяризую Ваґнера, і можна почути — О, Конєчний робить на Помор’ї ваґнерівський фестиваль. Отже, ні! Традиція цього місця пов’язана із романтичними операми, тому що такі там назагал виконувалися. Цей фестиваль було створено у 1909 році, і на сопотській сцені, у Лісовій опері звучали романтичні опери з різних країн, які мали багато спільного із цим оточенням, із лісом, із деревами, природою. Згодом, у 30-ті роки ХХ століття справді панував Ваґнер, і виявилося, що Лісова опера є ідеальним місцем для музики Ваґнера. І тому Лісову оперу тоді почали називати Байройт Півночі (іншими словами, Маркграфський оперний театр у місті Байройт). А в Байройті відбувається єдиний у світі Ваґнерівський фестиваль, на якому виконують тільки Ваґнера, і на який з’їжджаються усі поціновувачі Ваґнера з усього світу. Фестиваль відбувається влітку і триває місяць. Отже, Лісову оперу свого часу називали Байройтом Півночі і навіть говорили, що вона є кращим місцем для Ваґнера, ніж сам Байройт. Але я — хоча належу до прихильників творчості Ваґнера і зажди намагатимусь цього композитора популяризувати — не роблю Ваґнерівського фестивалю. Адже не про це тут йдеться.
А про що?
- Щоби в Лісовій опері виконувати опери, які там пасують, які ніби написані спеціально для цього місця. Щоби виконувати опери, які там добре звучать. Тому, зокрема, ми зосередилися на операх Пуччіні, адже цього року минає 100 років від смерті Пуччіні, прекрасного композитора, якого я дуже люблю і ціную, на жаль, надто рідко маю нагоду співати в його операх. Тому ми на оперу відкриття вибрали «Турандот» Джакомо Пуччіні. І звучатиме вона в Лісовій опері. Також — і це хочу підкреслити — в рамках нашого фестивалю відбудеться винятковий концерт «Ukrainian Freedom Orchestra». Цей оркестр одразу після вибуху повномасштабного вторгнення сформувала канадська диригентка українського походження Кері-Лінн Вільсон, приватно — вона є дружиною головного менеджера Метрополітен-опера в Нью-Йорку. Як я вже сказав, це буде винятковий концерт, тому і місце, в якому він відбудеться, теж має таким бути. Це — простір Ґданської судноверфі. А також нам вдалося отримати патронат над цим концертом Лєха Валенси. Тому і концерт має назву «Solidarity and Freedom». Буде виконано 9-ту симфонію Бетховена. А співатимуть у цьому концерті польські співаки українською мовою, і це теж буде дуже символічно. Тож ми так хочемо показати свою солідарність з українським народом.
Ви згадали про дві локації проведення фестивалю Але є ще інші, правда? 21 липня, Балтійська опера в Ґданську, тобто головний організатор Baltic Opera Festival. І саме тут виступить Великий театр з Лодзі. І представить він «Геннзель і Гретель». Це опера з 19-го століття Енгельберта Гумпердінка, адресована дітям. У зв’язку із цим хочу вас запитати про виховання меломанів, любителів опери. Як ви оцінюєте музичне виховання наймолодших у Польщі?
- Це довготривалий і складний процес. Мушу сказати, що приймаються різні помилкові рішення у цьому контексті. Діти — не наївні, як нам часто здається. Діти реагують на якість так само, як дорослі. Якщо ми думаємо, що діти куплять оперу наївну і неякісну — ми глибоко помиляємося. Діти так не полюблять оперу. Я бачу по моїх синах, для котрих опера — це абсолютно природний елемент їхнього життя. Вони виховувалися у Німеччині і я мав змогу переконатися, як музичне виховання виглядає в Німеччині. Візити в оперних театрах — це невід’ємна частина освітнього процесу, навчання дітей. Дітей треба брати із собою в оперу, і вони завжди знайдуть щось для себе. Для моїх синів опера ніколи не була нудною, вони знаходили щось, що аналізували, у що вслуховувалися, а потім мене питали. Я маю надію, що у Польщі також вдасться музичну освіту так розвинути, як вона виглядає в Німеччині. І маю надію, що опера перестане бути якимось закритим і недоступним світом. Більше того, я переконаний, що опера, яку ми дивимося і слухаємо на живо, має очисну здатність, це як якийсь ритуал, що допомагає нам перезавантажитися. Музика здатна сильно впливати на людину, а людський голос — як переконані теоретики театру — це вираз наших емоцій. Ви знаєте, ми живемо у світі, де панує самотність, ми боїмося показувати свої емоції, іншу людину заміняє смартфон. А потім треба лікувати ці всі психічні проблеми. А може вистачить піти на музичну подію, послухати оперу, пережити ці емоції... і, можливо, це нам допоможе.
Запрошуємо послухати розмову в доданому файлі
Jedynka/Яна Стемпнєвич
