У межах Міжнародного фестивалю коміксу у Лодзі 14 вересня відбулася презентація коміксу Павела Пєхніка «Chleb wolnościowy» (Хліб свободи). Автор розповів в ефірі Польського радіо для України про ідею книжки, яка є частиною ширшого проєкту.
Павел Пєхнік: «Chleb wolnościowy» — це назва проєкту та інтернет-сторінки. Проєкт складається із триптиху коміксів та майстер-класів для учнів і вчителів, а його головна тема — історія та цінності, пов’язані зі тим, чим є свобода. Учні вчаться також малювати, писати комікси, але передусім — вони шукають відповідь на запитання, чим є свобода у сьогодіншні часи, тут і тепер, а також — як розуміли свободу в історичному контексті. Ми говоримо про свободу у символічному, трансцендентному вимірі. Це пошук відповіді на запитання, чим є свобода.
Що означає словосполучення «сhleb wolnościowy» (хліб свободи)?
Павел Пєхнік: Так називали хліб, який випікався поза мурами концентраційного табору. Це словосполучення створили колишні в’язні німецьких концтаборів, що були розташовані на території Польщі. Це словосполучення має дуже сильне емоційне навантаженя. По-перше, тут йдеться про хліб, про їжу свободи, а по-друге — про тугу за домом, за теплом і відчуттям безпеки, за любов’ю, за цією свободою, яку вони втратили. Мені здається, що «хліб свободи» — це щось таке, до чого кожна людина у своєму житті прагне, свідомо чи підсвідомо.
Отже, запитання, чим є свобода, Ти ставив усім героям свого коміксу.
Павел Пєхнік: Можна так сказати, але я не завжди робив це безпосередньо. Цей коміксний репортаж складається з 18 фрагментів, історій та розмов, що я їх провів у 98% особисто. Я питав про різні речі, а ми з героями спільно шукали відповіді на запитання, чим є для них свобода. Герої — це люди з різних середовищ, вони мають різні суспільні статуси, у них дуже різні особисті досвіди, але всі вони говорили про цей, умовно кажучи, «хліб свободи». Ми шукали відповідь на запитання, як пахне свобода сьогодні. Для кожного свобода означає щось інше. Комікс зображає спільний шлях пошуку відповіді, а кожен його герой має інше розуміння, інше бачення свободи, інший погляд на свободу — через призму свого досвіду.
У коміксі «Chleb wolnościowy» (Хліб свободи)» зустрічаємо героїв з різних світів і з різних країн. Ти розповідаєш, зокрема, історії українських жінок-військових, котрі були в полоні росіян. За яким ключем Ти вибирав героїв і як їх шукав?
Павел Пєхнік: Як я згадав, герої — дуже різні, від студентів, учнів ліцеїв, до безхатьків, та директорів центрів соціальної допомоги. Це теж фотографи, менеджери торгівлі, вони виконують дуже різні професії. Я ввів у цей комікс дуже сильний український акцент. Це дві історії, написані на підставі інтерв’ю польського журналіста Войцєха Янковського з радіо Wnet. Це дві військові, котрі потрапили в полон під Маріуполем, і вони теж розповідають про те, чим для них є свобода, вони розповідають свої історії. Шукав я своїх героїв за двома ключами. По-перше, я ішов стежкою, пов’язаною із їжею, харчуванням. І тому один із героїв коміксу — фріганин, тобто людина, котра здобуває їжу на смітниках — і такий спосіб харчування є спротивом мого героя проти надвиробництва їжі. Я також питаю людей, чим для них є хліб, яке місце хліб посідає у домі та в їхньому житті. А друга стежка, яку я вибрав для розповіді в цьому коміксі, це пошуки свободи в житті. Я питав про ситуації, які були для моїх героїв некомфортними чи складними. І вони розповідали, зокрема, про смерть близьких для них людей. Дуже мене зворушила історія двічини, котра розповіла про смерть її мами, хворої на лейкемію, і прощання з нею. Мої українські героїні розповідали про полон і про те, як вони це переносили. У коміксі я роблю паралелі між запахом хліба та пошуком свободи, віднайденням цієї свободи або ж її втрати. Причому, коли говоримо про втрату свободи, я не маю на увазі тільки історію військових. Це теж історії людей, котрі борються з узалежненнями. Тобто, як бачиш, цей аспект «хліба свободи» — дуже широкий, але читач не загубиться в гущавині різних історій, тому що комікс має свою структуру, він складається іх трьох розділів — про голод, про смерть і про свободу.
Чому Ти вирішив ввести до коміксу українські сюжетні лінії?
Павел Пєхнік: Для мене це було очевидним. Перед тим, як почалася повномасштабна війна, я вже мав дві розмови про Майдан, про Революцію Гідності. У мене теж була розмова із сирійцем, котрий розповідав про війну в Сирії, розмова з ним виходила на ширші кола — про сучасні війни у світі. Працю над проєктом я почав у 2013 році, і у мене не викликало жодних сумнівів, що тема війни повинна увійти до книжки. До того моменту, коли я почав працю над другим томом коміксу, цих історій назбиралося дуже багато, і я розумів, що не зможу помістити в книжці усі. Треба було від чогось відмовитися, і я вирішив відмовитися від історії з Майдану. Цей комікс є досить великий, тому що в книжці — 104 сторінки. Інша історія — як я дізнався про цих військовослужбових, що були полоненими. Коли почалося повномасштабне вторгнення, я дуже пильно слідкував за подіями. Якось увечері я почув в ефірі інтернет-радіо репортаж Войцєха Янковського. Він мене дуже сильно вразив та зачепив. Історії людей, які там почув, у мене зрезонували з історіями, котрі я помістив у першому томі свого коміксу — «Chleb wolnościowy. Tom 1». Цей том стосувався історії, і там були розповіді про в’язнів німецького концтабору в Майданеку. Я зауважив, що ці історії мають багато спільних знаменників, не буду про них говорити, заохочую прочитати комікс. Але мене вразило, наскільки історії з України перегукуються із Геноцидом та жахливими подіями, які відбувалися на територїї Польщі у Другу світовіу війну.
Ми почали розмову від того, що «Chleb wolnościowy» (Хліб свободи) — це не тільки комікс, а також майстер-класи. Розкажи, будь ласка, більше про цю складову.
Павел Пєхнік: Комікс видав фонд Vinea (Єзуїтський центр культури і розвитку). Завдяки цьому фонду я мав змогу реалізувати свій освітньо-мистецький проєкт. А проєкт я реалізую разом із Мартою Лучак, котра дуже допомагала у пошуках фінаснування, але не тільки, Марта допомогла допрацювати фінальну версію сценарію. Ми отримали фінансування з різних джерел, зокрема, з Міністерства культури і національної спадщини. Прем’єра коміксу відбулася 14 вересня, у межах Фестивалю коміксу, що проходив у Лодзі. А перед нами — 15 майстер-класів у польських школах, вони будуть проходити до кінця цього року. Ми будемо проводити майстер-класи як для учнів, так і для вчителів, а головне питання, з яким будемо працювати, стосуватиметься свободи. Це будуть пошуки відповідей на складні запитання, що звучать в цьому коміксі.
Запрошую послухати розмову у доданому файлі
Фото- та відеоматеріали надані співрозмовником
Яна Стемпнєвич
