Що нового діється на польській і українській театральних сценах?
У варшавському Театрі Collegium Nobilium, що є навчальною сценою Академії театрального мистецтва імені Алєксандра Зєльверовича у Варшаві, відбулася прем'єра спектаклю «Батько». Режисеркою стала Аґата Дуда-Ґрач, чиї спектаклі можна побачити на головних сценах Кракова, Лодзі, Варшави, Вроцлава і Закопаного, вона ж створила сценічну композицію за дещо забутим оповіданням австрійського письменника Оскара Яна Таушинського «Святотатство». Аґата Дуда-Ґрач звертається до твору, аби порушити питання митця, який у процесі творення ототожнює себе з богом, а свій творчий процес — з божественним актом. Головний герой — скульптор-оповідач, який знайомить нас з власною драматичною історією. Він докладає титанічних зусиль і радикальний спосіб, щоб створити ідеальний витвір — Розп'яття Христа для храму. Він прагнув воскресити пам'ять про ґданську легенду дитинства, про трагедію скульптора, який бореться зі складним замовленням і розпинає власного зятя, шукаючи в цьому злочині справжнє натхнення для свого мистецтва.
Як зауважила режисерка, «ми дивимося виставу про абсолютно базові речі, а мистецтво виступає лише як певна призма. Ця вистава-містерія — про людей і про Бога. Про претензії, які ми маємо до нього, про дари, які отримуємо, і про нашу жадібність до них. Про те, що Бог є Отцем, і що це має наслідки. Про те, що є і що не є святим, і хто це вирішує…». У спектаклі ілюзія тісно контактує з реальністю, а глядач ставить запитання, де знаходиться моральна межа митця. Хто дає йому право бути катом? Чи дає право мистецтво ставити себе над законом?
Наступні покази «Батька» у Театрі Collegium Nobilium відбудуться 5, 6, 15, 16, 29, 30 листопада. До цього твору Оскара Яна Таушинського режисерка звертається не вперше. Близько 15 років тому вона втілила його на основній сцені Театру ім. Юліуша Словацького у Кракові.
XVI-й фестиваль «Ера Шеффера»
У Варшаві у 16-те відбувся фестиваль музичного театру «Ера Шеффера». Це щорічна зустріч митців, які гуртуються навколо театральної та музичної творчості Боґуслава Шеффера, польського композитора, драматурга, теоретика музики, але передусім одного з найважливіших представників авангарду в польському мистецтві ХХ-ХХІ століть. Поряд з Тадеушем Кантором, Юзефом Шайною чи Владиславом Гасьором, його літературні та музичні твори є величезним джерелом натхнення для сьогоднішніх митців. Шеффер ставить вічно актуальні питання про роль мистецтва, про те, хто такий сучасний митець, наскільки нам потрібен авангард. Зустрічі учасників «Ера Шеффера» так само як і багатогранна творчість митця не піддаються жодній класифікації і доводять, що між музикою, театром, танцем і живописом насправді не існує кордонів. Цьогоріч Боґуславу Шефферу мало б виповнитися 95 років. «Ера Шеффера» вже упродовж 16 років залишається святом імпровізації й уяви, стимульоване звуком, зображенням і рухом.
«Конотопська відьма» — у Кракові
Навіть, якщо ви не затятий театрал, то, напевно, чули про «Конотопську відьму» Івана Уривського у Національному академічному театрі ім. Івана Франка. Це та сама вистава, на яку, аби потрапити у Києві, треба вистояти у чималенькій черзі, і про яку писали навіть у The New York Times! Прем’єра відбулася у квітні 2023 року, і відтоді цікавість глядачів не вщухає. Кияни навіть жартують, що для «Конотопської відьми» треба збудувати ще один театр. А от ті, кому пощастило встигнути купити квитки у Польщі, зможуть скласти власні враження про неї вже 10 листопада у Кракові. Через надзвичайний попит серед глядачів колектив дасть два спектаклі на сцені Театру імені Юліуша Словацького.
Розмову з режисером Іваном Уривським про його найновіші постановки у Європейських театрах слухайте у наступній програмі про театр.
А ви чули про Schmalgauzen?
Драйв, енергія молодості, щира жага до творчості і лицедійства, бешкетство і дружба між учасниками — таким є український театрально-музичний колектив Schmalgauzen. У своїй творчості вони поєднують музику і слово, акторство і театр, а також заохочують фанів до знайомства зі спадком швейцарського німецькомовного письменника і поета Роберта Вальзера, ірландського письменника і драматурга Семюеля Бекета, шведського прозаїка і драматурга Августа Стріндберга. Schmalgauzen швидко перетворилися із студентського колективу, який склався у 2020 році у стінах Національного театру, кіно і телебачення імені Карпенка-Карого, у самостійний проєкт, вони підкорили серця тисяч фанів та потрапили до переліку «30 до 30» за версією одного із видань.
Запрошуємо послухати розмову.
Христина Срібняк