Мурали настільки щільно вписалися у ландшафт багатьох великих і малих міст світу, що ми вже майже не замислюємося, як давно і звідки вони з'явилися. Зазвичай ці зображення прикрашають глухі стіни житлових багатоповерхівок, або промислових об'єктів. Завдяки цьому мистецтво виходить у вуличний простір і стає доступним для всіх. Колись стріт-арт був інструментом вираження протесту проти системи, влади, загальних правил поза офіційною культурою. З часом він виокремився у самостійний напрям мистецтва, який цінують в усьому світі і щороку проводять кілька десятків, якщо не сотні, фестивалів, у результаті яких з'являються нові графіті і мурали. Приміром, Лондон — це батьківщина одного з найпрославленіших вуличних художників і найзагадковіших персонажів сучасності — Бенксі.
Художник Едуардо Кобра перед муралом на Олімпійському бульварі, Ріо-де-Жанейро, Бразилія
Не менш знаменитими є і зображення бразильського художник Едуардо Кобра, який розпочав свою творчість ще у 12 років. Його картини прикрашають стіни не лише Батьківщини. У відомому парку Нью-Йорка Хай Лайн можна побачити його «Поцілунок», на якому зображені закохані дівчина і хлопець у американській морській формі. А у Джерсі митець виконав зображення Девіда Боуї заввишки 180 футів, це майже 55 метрів.
Визнана столиця стріт-арту Європи — Берлін. Місто отримало у 2005 році нагороду ЮНЕСКО City of Design. Тож, чи не кожен вуличний художник мріє доповнити своєю роботою образ німецької столиці, хоч не розписаних стін у ній лишилося вже небагато. Розквіту цього виду мистецтв Берлін «завдячує» комуністичному режимові. Знаменита Берлінська стіна, що поділяла Німецьку Демократичну Республіку і Західний Берлін, стала «полотном» для графіті: обурень, лайок, рекламних повідомлень, політичних гасел — загалом «пробудила творче» начало в багатьох жителях міста. А, зокрема, найвідомішою роботою Берлінського мур у є «поцілунок» генсека ЦК КПРС Леоніда Брежнєва та голови НДР Еріха Хонекера, під час візиту у 1979 році. Мурал з'явився вже у 1990 році.
Дуже популярними мурали є у Польщі, приміром, у Лодз. Але відомо, що у місті існує кілька сотень різноманітних настінних зображень. Майже 150 з'явилися у міському просторі протягом останніх років за сприяння Фонду Urban Forms (Фонду Міських Форм — укр.). Його останнім проектом є Музей вуличного мистецтва — онлайн-платформа, де можна, зокрема, знайти інтерактивну мапу міста з муралами, каталог оцифрованих робіт, серед яких є і творіння українських митців, а також тимчасові виставки та віртуальні екскурсії. Ініціатива є надзвичайно важливою, адже стіна як мистецький медіум часто нестабільна. Приміром, в Україні за останні кілька десятиліть з цієї причини зникло багато мозаїк і рельєфів. Про естетику Лодзьких муралів розповіла президентка Фонду Urban Forms Тереса Латушевська-Сирда.
«Наші мурали цілком сучасні, але вони вже є культурною спадщиною і таким важливим надбанням, яке ми хотіли б зберегти, а це не завжди можливо, тому що мурали знаходяться в публічному просторі, зазнають руйнувань і змін з різних причин. Наприклад, зноситься будинок і разом з ним зникає мурал. Або стіну утеплюють і мурал теж зникає. А в цифровому музеї мурали залишаються назавжди. І ми в будь-який момент можемо на них подивитися, нагадати собі про них, і це може зробити будь-хто, хто має доступ до інтернету по всьому світу», — зауважила Тереса Латушевська-Сирда.
Лодзькі мурали є туристичною візитівкою міста і розвінчують стереотипи сірого, промислового та занедбаного міста. Звісно, воно має індустріальну спадщину. У період розквіту капіталізму, тобто наприкінці XIX — на початку XX століття, тут було побудовано чимало заводів. Проте в центрі міста зводилися і красиві вілли для фабрикантів. Ці будівлі не були зруйновані під час Другої світової війни і здебільшого збереглися. Однак у часи ПНР у Лодзі планувалося розширити вулиці і створити широкі проспекти, просторі бульвари за радянським зразком. У місті почали зносити будинки, а оскільки вони були зведені одне за одним через подвір’я, тож оголилися будівлі, які стояли глухими стінами до вулиць і тротуарів. Тому вже у XXI столітті і виникла ідея Urban Forms нанести мурали на ці сліпі і потворні стіни. Фонд був заснований у 2008 році. Його першою великою мистецькою подією став фестиваль, організований у 2011 році. Тоді було створено шість дуже важливих, значущих муралів, які досі є одними з найбільш впізнаваних і улюблених для мешканців Лодзі. Загалом завдяки фонду у публічному просторі Лодзі та за її межами було створено 149 муралів, інсталяцій та менших арт-об'єктів. І створили їх сотня митців із багатьох країн світу.
«Ми хотіли передусім запросити до Лодзі дуже впізнаваних митців, визнаних у світі. Це здавалося абсолютно неможливим, враховуючи, що ніхто із них тоді не знав про таке місто і про Фонд Urban Forms. Та все ж нам вдалося це зробити. Водночас ми одразу вирішили давати можливість чудовим молодим дебютантам з Польщі, а також тим, хто вже добре зарекомендував себе у вуличному мистецтві. Тож наші мурали — це мікс відомих і впізнаваних у світі митців з нашими рідними художниками, які так само гарні і варті того, щоб їх побачити», — розповіла Тереса Латушевська-Сирда.
Серед муралів, які можна побачити в міському просторі Лодзі і на сайті Музею вуличного мистецтва, — роботи двох Українських митців, які з'явилися після початку повномасштабної війни Алекса Максьова і Тетяни Таланової. Два їхні розписи прикрашають Лодзь, а третій — Варшаву.
«Мурали надають публічному простору нової цінності та якості. Вони бувають різними. Одні прикрашають простір завдяки своїй різнобарвності, інші розповідають історію, важливу для місцевої громади, і мають певний контекст. Треті — виконані митцями, чий стиль впізнається з першого погляду. Їхні функції різні, але, безумовно, мурали змінюють публічний простір, не руйнуючи його. Я думаю, що важливо розуміти, що мурали — це суспільне та контекстуальне мистецтво. Вони загальнодоступні, їх може побачити кожен охочий. Неможливо закрити мурал і показати його за придбаним квитком. Тобто будь-який користувач публічного простору бачить цей мурал і має до нього доступ. Мурал завжди змушує замислитися над тим, що на ньому зображено, чому він був створений, хто це зробив», — додала Тереса Латушевська-Сирда.
Створення муралів — довгий і трудомісткий процес, що вимагає від митця відмінних навичок. Збереження вже створених зображень є вкрай важливим моментом, адже вони перебувають просто неба і зазнають змін через погодні умови.
Мобільний додаток Музею вуличного мистецтва дозволить користувачам самостійно відкривати для себе лодзинський стріт-арт під час прогулянок містом. Наразі доступні чотири різні маршрути.
Запрошуємо послухати повну версію матеріалу.
Христина Срібняк