Твір «Польський Віфлеєм» Люціана Ридля був виданий у 1904 році. Це відома різдвяна драма, що поєднує біблійний сюжет народження Христа з польськими традиціями, колядками та історичними постатями. Драма вдало також поєднує традицію вертепу з національними мотивами, показуючи долі звичайних людей, їхню віру, надію та прагнення до спільноти. Це твір, який повертається до польської ідентичності й нагадує, що навіть у часи кризи джерелом сили є солідарність і здатність бути разом.
«Польський Віфлеєм» на сцені Театру Остерви з'явиться у більш сучасній формі. Як вказують сценаристи, колядки будуть звучати у нових аранжуваннях, у клубному ритмі, а традиція зустрінеться з модерним фольклором. Костюми нагадуватимуть образи з модного подіуму, а сцена пульсуватиме світлом, рухом та музикою.
Як говорить, режисер Рафал Шумський. У люблінській інсценізації спектакль ставить собі й глядачам запитання: що ця історія говорить нам сьогодні? Де є сучасний Віфлеєм? Чи ця розповідь узагалі нам потрібна? Як говорить, Рафал Шумський, це історія про беззахисне дитятко, яке перемагає насильство й зло завдяки підтримці звичайних людей. Як зазначає режисер сьогодні це стає нагадуванням про те, що надія народжується не з сили, а з уміння бути разом.
«Польський Віфлеєм» Люціана Ридля складається з трьох актів -говорить режисер Рафал Шумський. Третій акт зазвичай дописували вже після того, як текст був створив автором, оскільки він безпосередньо стосувався того, що відбувалося в Польщі. Текст Люціана Ридля виник ще за часів поділів, тож третій акт ніс у собі сильне патріотичне послання. Натомість ми вирішили, що хочемо разом із Мацеєм Войтишко змінити третій акт і більше віднести його до сучасних часів. Ми звертаємося до того, що нас оточує. Намагаємося поставити, можливо навіть діагноз. А назвали ми цю нашу третю частину такою молитвою за сьогодення. Отже, ми хочемо наприкінці разом із глядачами, вже після народження Ісуса, зустрітися в такому гарному н, який говорить про спільноту, про згоду, про надію - вказує режисер Рафал Шумський.
Так, це буде дуже рухливий спектакль, сильно вокальний, дуже динамічний, буде відбуватися дуже багато - говорить акторка Театру Остерви, Магдалена Забель. Я граю роль пастушки, Стаха, яка прямує до Вифлеєму. Ми заохочуємо різних персонажів приєднатися до нас і разом пройти цей шлях просто до ясел.
Стаха щось відчуває до Мацька, я граю персонажа Мацека, пастуха - говорить актор Театру Остерви в Любліні, Міхал Чиш. Але Мацек настільки захоплений подорожжю до Віфлеєму, що не до кінця помічає всі ці почуття. Я не буду розкривати, що відбувається далі з цими стосунками, але так, між нами існує певний зв’язок. Це спектакль про надію. Загалом — про дарування цієї надії, про пошук сенсів, пошук також такої звичайної, щоденної. радості. Тож я думаю, що так — глядачі просто мають добре провести час. Нам дуже важливо, щоб публіка добре провела час і виходила з театру натхненною цією надією.
Ми маємо справу з текстом, який виник кількасот років тому. Ми цей текст не переписували. Але є така річ, що ми накладаємо на нього інсценізаційні знаки, які залишають простір для інтерпретації- говорить режисер Рафал Шумський.
Увесь третій акт змінився. Ми хотіли показати його дуже сучасно — з огляду на те, що зараз відбувається у світі й у Польщі, щоб він був для теперішнього глядача, а не для давнього. Щоб кожен міг якось себе з цим ототожнити, щоб це було для нього - говорить акторка Театру Остерви, Магдалена Забель.
Щоб глядачі не мусили здогадуватися, що ми маємо на увазі. Адже історично третій акт завжди змінювався, завжди оновлювався відповідно до поточного часу. І ми також за це боролися, бо в третьому акті часто з’являються, наприклад, Три Королі — Казимир Великий та інші постаті, з якими сучасній людині складно відчути зв’язок. Тому нам було важливо розповідати також про те, що відбувається тут і тепер - говорить Міхал Чиш.
Маємо ціле сузір’я персонажів: звісно, пастухів, Сатану, Ірода, двір Ірода, ангелів. Персонажів дуже багато, і кожен із них несе певне послання. Але передусім я навіть не знаю, чи назвав би це спектаклем. Швидше я сказав би, що це інсценізований концерт, адже тут дуже багато музики і танцю - вказує Рафал Шумський.
Танець є безперечно, для нас викликом, але мені здається, що це також дуже багато нам дає. Допомагає розвиватися в напрямку музичного театру. Хореографію створює Александр Копанський. Він не відпускає, але водночас підлаштовує її під наші вміння й обмеження. Ми добре при цьому розважаємося. Це також, безумовно, розвиває фізичну витривалість - говорить актор Міхал Чиш.
Хочу підкреслити, що наш театральний колектив загалом дуже рухливий. Маємо багато вистав із великою кількістю хореографії, тож, думаю, це теж нам пасує. Колектив дає багато можливостей. Фактично ми поєднали все в одне ціле, додати до цього світло — і, власне, можна сказати, що ми готові. Коли все складемо в єдину цілісність, усе буде добре - говорить Магдалена Забель.
Режисер Рафал Шумський неодноразово підкреслив, що третій акт п’єси зазвичай дописували, оскільки він безпосередньо стосувався того, що відбувалося в Польщі. Водночас, він вказує, митці в спектаклі звертаються до речей, які їх оточують. Тобто до часів, сповнених загроз: до війни, яка поруч, до становища меншин і проблеми нетолерантності.
Повна версія - у доданому звуковому файлі:
08:04 USPR betlejem polskiego.mp3 «Польський Віфлеєм» - вистава про сучасне і минуле, про страхи і війну
Інна Ясніцька