Вечірня Школа Традицій зародилася у 2025 році й має на меті об’єднати людей, яким близька народна культура. Під час занять дорослі та діти можуть долучитися до інтенсивних вокальних, інструментальних, театральних і танцювальних практик. Головною темою школи є традиційна культура Люблінщини. Заняття відбуваються у форматі щотижневих зустрічей, а навчання ґрунтується на безпосередній передачі знань і досвіду.
— Традиційна культура — це скарб, — говорить один із авторів проєкту Вечірньої Школи Традицій Даніел Адамчик. — Усе більше людей нею займається. І варто показувати її якомога ширшій аудиторії, щоб вона не асоціювалася лише із застільними гулянками, а щоб люди помітили: у цій музиці є щось, що має величезну художню цінність — цінність, яка захоплює навіть професійних музикантів, випускників музичних академій. Безліч із них виконують цю музику в її автентичному вигляді. Важливо відрізняти застільну музику від справжньої традиційної. Мені здається, ми навіть не усвідомлюємо, яке багатство маємо. І люди, які їздять у експедиції, записують, розмовляють зі старшими музикантами, — заслуговують на вдячність за те, що наші архіви постійно поповнюються.
Народна культура Люблінщини — це надзвичайно багата спадщина, одна з небагатьох у Польщі, що досі залишається живою. Йдеться не лише про пісню, а й про танець і театр. У культурі цього регіону переплітаються польські, українські та білоруські традиції, створюючи унікальний стиль. Багато експертів наголошують, що саме Люблінщина є одним із небагатьох місць, де жива музична традиція збереглася у вигляді автентичних майстрів — музикантів і співаків, які передають свої знання наступним поколінням.
09:25 0042B415.mp3 Вечірня Школа Традицій у Любліні: як народна культура об’єднує покоління
Однак сьогодні це вже не єдиний спосіб перейняття культурної спадщини.
— У наш час це вже не так важко, — зазначає музикант Мартін «Кабат» Ковальчик. — Є величезна кількість доступних публікацій, а також робота старших колег, які ще з кінця 80-х — початку 90-х років їздили до народних музикантів, навчалися, записували й створювали перші міські капели, що виконували сільську музику. Вони започаткували пошук автентичного звучання — не фолькового, а саме першоджерельного. Сьогодні ми маємо величезні архіви, можемо порівнювати різні регіональні традиції — люблінську, радомську, свентокшиську. Тому закохатися в цю музику нескладно — достатньо просто почати.
Вечірня Школа Традицій — це також танець, невід’ємна частина культури Люблінщини. Колись він передусім об’єднував спільноту й виконував важливі функції в родинній та календарній обрядовості.
Однією з найдавніших традицій є хороводні танці. Сьогодні вони виконуються рідко, хоча раніше були тісно пов’язані з обрядами — особливо весняними. Під час хороводів співали пісні, проганяли зиму, закликали врожай і святкували прихід нового сезону.
Натомість у Вечірній Школі Традицій учасники вивчають, зокрема, польку та оберек.
— Важко сказати, що саме мене так приваблює, — говорить Даніел Адамчик. — Мабуть, те, що все відбувається наживо. Є особливий зв’язок із партнером чи партнеркою, який важко відчути деінде — навіть на весіллі. Мелодію найкраще чути саме в танці. Коли танцюристи добре відчувають одне одного, вони відчувають і музику, а музиканти — танцюристів. Це своєрідний обмін, якого немає ні на дискотеці, ні на весіллі.
Багато експертів підкреслюють, що народна культура відіграє ключову роль у формуванні місцевої та національної ідентичності. Вона є джерелом традицій, цінностей і міжпоколіннєвого зв’язку. Етнографи також зазначають, що участь у народній культурі має терапевтичний ефект: спільний спів, танець і обрядовість знижують рівень стресу й тривоги, діючи подібно до медитації завдяки ритмічності та повторюваності. Колективні практики формують відчуття приналежності до спільноти.
Водночас сьогодні одним із найважливіших завдань є популяризація цієї спадщини та передача її молодшому поколінню.
— Колись мій знайомий, старший музикант, сказав мені: «Пане Іванік, з гармонікою треба тікати із села до міста», — згадує Лешек Іванік. — І це багато про що говорить. Якби такі майстер-класи проводити в селі, можливо, їх довелося б закрити вже після першого заняття. А тут — десятки учасників. Ми робимо це вже вдруге й плануємо далі. Можна сказати, що формуємо певний музичний клімат і передаємо традицію далі.
— Відходить останнє покоління музикантів, — додає Мартін «Кабат» Ковальчик. — Справжніх капел стає дедалі менше. Ми є продовжувачами цієї традиції. І водночас видно, що вона приваблює молодь. Людей стає більше, це розвивається. Ця музика складна, але водночас доступна — можна почати з нуля, поступово розвиватися і навіть у дорослому віці відкрити в собі музичну пристрасть.
Вечірня Школа Традицій відбувається щотижня в Центрі культури в Любліні. Учасники можуть долучитися до інструментальних, вокальних, танцювальних і театральних занять. Подробиці доступні на сайті ck.lublin.pl.
Інна Ясніцька